І я про літеру. «П»

Парубок Петро подорожував потягом під Перемишлем. П’яна провідниця принесла попити.

− Пий, Петре, − промовила провідниця, протягуючи пійло.

Петро прокашлявся (пневмонія).

− По п’ять? − поцікавився парубок.

− По п’ятдесят п’ять, − пожартувала провідниця, п’яно похитуючись. − Параскою прозиваюся, − побажала познайомитись.

− Параскою? Паспорт покажи, − підсміюючись, поглянув Петро.

− Проїжджали піонери – пропав паспорт, − пожалілася провідниця.

Пожурилися пасажири плацкарту, почувши про паспорт.

− Піду, − попрощалася Параска, − поп’ю пива.

− Почекай! − попросив Петро. − Поділися пивом, поспілкуємось.

− Пішли, − погодилася провідниця.

Пива попили прекрасно. Петро покинув потяг – Перемишль.

Потім Параска передавала привіти Петру. Павло Петрович потроху підростав.