«Червона рута» вне конкуренции

15:44
0
536
views

О всеукраинском конкурсе «Червона рута» мы не писали давно. Однако в этот раз есть весомый повод – в следующем, 2019 году самый старый музыкальный фестиваль Украины отмечает свое 30-летие.

 

Уже сейчас по всей стране идут отборочные концерты, на которых щепетильное жюри во главе с исполнительным директором фестиваля Мирославом Мельником выбирает лучших исполнителей в нескольких категориях. Лучшие из лучших выступят на завершающем гала-концерте в городе Черновцы – именно в нем в 1989 году прошла первая «Червона рута».

8 сентября в Кировоградском районном доме культуры состоялся очередной отборочный концерт, на который съехались участники со всей области и не только. Прямо при нас на участие регистрировалась девушка из Николаева. В программе были заявлены также участники из Киева, Житомира, Запорожья и Одессы. Всего же на прослушивание зарегистрировались более 60 участников – сольных исполнителей и музыкальных коллективов.

Как и 30 лет назад, попробовать свои силы в конкурсном отборе «Червоної рути» может любой желающий. Для этого нужно под­готовить три композиции в одном из оцениваемых жанров: популярная музыка, танцевальная (или дискотечная), акустическая (бардовские или авторские песни, поэзия, положенная на музыку), рок и аутентичный украинский фольклор. Песни могут быть как собственного сочинения, так и «одолженные» у известных исполнителей. Обязательное и неизменное условие: тексты песен должны быть украиноязычными. В кировоградском отборе соревновались исполнители в четырех жанрах: фольклор, акустическая, поп- и рок-музыка.

Перед тем как уважаемое жюри приступило к работе, мы задали несколько вопросов Мирославу Мельнику (на фото вверху) о том, как и чем живет фестиваль сейчас и почему, несмотря на то, что сегодня в информационном пространстве «Червону руту» затмевают более масштабные концерты, она остается востребованной и успешной.

– У програмі фестивалю деякі народні виконавці йдуть у категорії популярної музики – чим це пояснюється?

– Тим, що автентичний фольклор і популярна пісня з елементами фольклору – різні речі. Автентичний фольклор – це наукова категорія з дуже суворими вимогами до поход­ження твору й манери виконання. Тих, хто серйозно працює в цьому напрямку, насправді мало. Люди часто плутають фольклор з народною стилістикою. Наприклад, Ніну Матвієнко вважають народною виконавицею, але насправді це не так. До речі, саме автентикою зараз цікавиться світова музична спільнота. Наприклад, на фінальний відбір ми прийматимемо культурну делегацію з Польщі, у її складі в тому числі будуть представники звукозаписувальних компаній. Їх цікавить саме автентична українська пісня, і ми маємо надати їм цікаві пропозиції. Великий інтерес до українського фольклору проявляють Велика Британія й США. Автентична українська музика – це те, що наразі продається за кордон, але в межах самої України більшість цих гуртів і виконавців маловідомі.

– Чому, на вашу думку, так відбувається?

– Це насправді нормальний для шоу-бізнесу процес. Якщо уважно вивчити наймасовіших українських виконавців, то ми бачимо, що більшість із них досконало освоїли мистецтво копіювання. І копіюють вони в основному західну популярну музику, пристосовуючи її до української мови та її мелодики. І це нормально – люди в усьому світі захоплюються Голівудом, ми не виключення. Але проблема цих виконавців у тому, що за межами України вони – ніхто. Їхня музика не потрібна в США, тому що в них самих такого дуже багато. США хочуть чути музику, якої в них немає. Що може запропонувати Україна? Автентичний фольклор – такого на Заході точно нема, і це надзвичайно цікавить представників західного шоу-бізнесу. І вони готові платити за цю унікальність великі гроші, між іншим.

– Тобто «Океан Ельзи», наприклад…

– Колишні лауреати «Червоної рути»! Як і «Танок на майдані Конго» й «Тартак». Вони користуються ритмічними, тембральними й іншими музичними засобами, розробленими на Заході. У цьому – я підкреслюю – насправді немає нічого поганого. Але мета «Червоної рути» – насамперед захист і розвиток українського музичного ринку. Головна вимога до твору – національна визначеність. Твір має відчуватися й одразу, на підсвідомому рівні, ідентифікуватися як український. І мова, до речі, тут не є визначальною.

– «Червона рута» продовжує давати українському шоу-бізнесу нові гучні імена?

– З останніх переможців фестивалю – гурти «ДахаБраха» та Dakh Daughters, найсвіжіші – «Іларія». Вони експериментують з музикою, у тому числі з автентикою, видають унікальний продукт, яким цікавляться на Заході. «ДахаБраха» взагалі, здається, зараз проводять за кордоном більше часу, ніж удома.

– Тобто «Червона рута» націлена саме на пошук музики, яку можна, так би мовити, успішно експортувати?

– Саме так.

– Завдяки чому це стає можливим? І чи можуть інші фестивалі скласти вам конкуренцію?

– Фестивалів зараз величезна кількість, багато з них дуже масштабні, більші за нас. Але «Червона рута» має конкурсний відбір, що ґрунтується на чітких критеріях і вимогах до виконавців. Жоден інший національний фестиваль таких вимог не має. У журі «Червоної рути» сидять експерти з консерваторською освітою й академічним підходом. (Сам Мирослав Мельник – музыковед и артист академического симфонического оркестра Национальной филармонии Украины, скрипач. – Авт.)

– На які якості конкурсантів ви звертаєте увагу? До чого їм треба бути готовими?

– Конкурсанти повинні бути готовими до того, що ми можемо поставити їм певні запитання (нескладні) або дати завдання на імпровізацію. Наприклад, перевірити, як виконавець впорається зі співом а капела чи під фонограму. Питання дозволяють нам зрозуміти загальний рівень знань людини в обраному нею жанрі. Наприклад, можемо спитати, яких виконавців цього жанру учасник слухає, попросити заспівати щось із їхнього репертуару. На жаль, сьогодні ми стикаємося з тим, що молоді виконавці мало знають про музику, якою вони займаються. У всіх є гаджети з доступом до будь-якої інформації, але немає бажання цю інформацію сприймати.

Победителем кировоградского отбора стал житель Александрии Вадим Марченко (на фото внизу). Он выступил в номинации «поп-музыка», исполнив три композиции собственного сочинения. Теперь ему предстоит выдержать второй этап конкурса – всеукраинский отбор, который пройдет в ноябре.

Вадим Марченко – студент Центральноукраинского педагогического университета, учится на факультете искусств (музыкальное отделение). Свои композиции выкладывает в Интернете под псевдонимом Vadi.M.

 

Фото с сайта “Моя Александрия”.

Виктория Барбанова

Виктория Барбанова

Журналист «УЦ».