То що – без паніки?

14:20
1559
views

Когда-то я писал: все у нас есть – дружба, взаимопомощь. Большая беда нужна. Вот она. Пришла, наконец. Теперь есть возможность это все продемонстрировать.

М.М.Жванецкий

 

Не знаю, як воно в інших країнах. Багато читав, питав кожного – мовчать, неначе військова таємниця якась. Чи не розуміють, про що я? А от як у нас – знаю. Хочеш влаштувати паніку, ажіотаж у магазинах, черги в аптеках та лікарнях – вийди зі стурбованою пикою на телеекран і скажи твердо: «Без паніки!». І одразу країна на вухах.

Щодня нас луплять по голові повідомленнями про війну, яка достеменно розпочнеться завтра. Або післязавтра. На тлі цього «інфобомбардування» дрібними негараздами видаються пандемія коронавірусу, зростання цін і навіть погодні катаклізми. Але давайте залишимо лише найважливіше, відокремимо мух від котлет. А точніше – мух від мух, бо котлетами в нинішній ситуації навіть не пахне.

Отже, почнемо з заяви голови Держдепартаменту США Ентоні Блінкена, який закликав українців зміцнювати єдність та «готуватися до важких днів». А потім терміново прилетів до Києва, чим остаточно переконав «пересічних громадян», що справи – гірше не буває.

Заспокоїти народ вирішив гарант нашої адекватності й виступив із відповідним кліпом. Пробачте, Володимире Олександровичу, але текст вам написали «трохи по-дебільному». Як для «95-го кварталу» – непогано, звучить наче класний реп, але й сенсу в ньому стільки ж. Замість чесної та відвертої розмови з людьми, яким загрожує війна, – «виразне читання». А заява Президента про наступ на Харків, це все одно, що вітання нардепа Тищенка з днем «напівсоборності»…

То кому вірити – Блінкену чи Зеленському? Звичайно – Байдену, тільки йому! Одна проблема: зрозуміти, що каже лідер США й тим більше, що він думає, непросто. Ці два процеси у нього іноді химерно переплітаються, і тоді всьому Держдепу доводиться пояснювати, що мав на увазі президент США.

За темою конфлікту Росія-Україна у Байдена можна знайти цитату на будь-який смак та сенс. І з цього тритомника досить суперечливих заяв досвідченого політика та літньої людини легко вичленити або відсепарувати (обидва слова доречні) головне: Сполучені Штати Америки не воюватимуть із Росією у разі військового конфлікту на території України. Усе інше безумовно важливо (допомога зброєю та грошима, «небачені» санкції та обмеження), але в меншій мірі. Та й парасолька НАТО нам теж не світить, і не має значення, хто заблокує нам вступ до Альянсу – США чи Угорщина. Такою є реальність. Це не той випадок, коли «кошка бросила котят…», але й зайвими ілюзіями годуватись не варто – травлення зіпсується.

Тепер, на мою думку, саме час відповісти на два питання, які хвилюють кожного нормального українця. Перше: що ж відбувається у відносинах Росії та України? На мою думку, найточнішу відповідь дав улюблений класик: «Вначале мы им сделали гадость, потом они нам сделали гадость… Сейчас соревнуются в этих гадостях!»

І не треба накручувати надскладні геополітичні теорії, будьте простішими, панове політики.

Друге питання – чи буде війна? Впевнений, війни не буде. Далі повинні б піти різні «але, якщо», «втім» та «наразі». Тільки навіщо писати очевидні речі? Ви й самі розумієте, що в цьому шаленому світі можливо все.

Звідки, запитаєте ви, автор має таку впевненість, якщо наші партнери та навіть фото з їхніх супутників в один голос попереджають про високу небезпеку масштабного вторгнення військ РФ в Україну? Саме тому, що картинка аж занадто переконлива. А картинка та реальність – це «дві великі різниці».

Із самого початку конфлікту на сході України точилася справжня гібридна інформаційна війна: активно – з боку Росії, мляво та недолуго – з нашого. Тепер у цю війну вплуталися Штати та Великобританія і практично відразу змусили Путіна виправдовуватися у відсутності агресивних планів. Ну а рикошетом жахнули по настроях українців – ну як же ж, ось же ж американці-британці кажуть… Так, кажуть, але не вам! І не для того, щоб ви билися в корчах від страху або патріотизму.

Тож, шановні читачі, не ведіться на ігри «великих хлопців», вистачить з вас нашої внутрішньої політики. Там є свої гібридні війни, щоправда, дрібніші, дурніші й смішніші.