Загинув через дві години після візиту президента

12:16
1027
views

Уся країна заговорила про дислоковану в Дніпрі військову частину №3021 і завод «Південмаш», який вона охороняє, після того, як минулого місяця солдат Артем Рябчук убив там з автомата чотирьох товаришів по зброї та цивільну жінку й ще п’ятьох поранив. Багато чоловіків, які служили в цій частині раніше, згадали про дикі тамтешні звичаї – фізичне й психологічне насилля молодших командирів над новобранцями, якого не помічало вище начальство (цілком можливо, Рябчук і не витримав знущань). Також стало широко відомо, що у частині №3021 гинули солдати й до недавньої трагедії, причому за загадкових обставин. Уродженець села Грузького Кропивницького району Андрій Кіба – один з них.

З його батьком, теж Андрієм, жителем Грузького, поспілкувався кореспондент «УЦ». Ось що розповів Андрій Миколайович.

Народився син 12 травня 1999 року в Грузькому. Тут і закінчив школу. Вивчився в місті на слюсаря. Захоплювався риболовлею. Поривався на військову службу за контрактом, та мати відмовила. У двадцятих числах квітня 2019-го прийшла повістка. Тоді працював з батьком «у Кошлатого» (так у Грузькому називають тамтешнє підприємство з виробництва меду – за прізвищем директора). Розрахувався, потрапив у Національну гвардію, в частину № 3021.

За словами Кіби-старшого, телефонувати син міг тільки у вихідні – такі суворі там правила.

– Він говорив, що туго там. Сказав раз: «Я, батьку, попав у ж…у» Хотів перевестися в Київ. Не пустили.

Про негаразди, які син мав на увазі, батько лише здогадується. Бо чув від одного грузчанина, який теж служив у частині №3021: там і вішалися солдати.

– Сьомого числа сьомого місяця ми балакали по телефону, він вислав фото із служби. А дванадцятого сьомого – сообщеніє, що знайшли на посту мертвим.

Забирала тіло мати, колишня дружина Кіби-старшого. Поховали Андрія в Грузькому. І дізналися батьки про неймовірні речі – нібито син набрався кредитів, через що й застрелився.

– Дзвонила слєдователь. Казала про кредити. Потім було тих слєдователів! Через місяць чи два приїжджали з Дніпра, казали, що з поліції, документів не показували, розпитували, характеристики брали.

Андрій Миколайович не виключає, що син міг взяти кредит перед службою й не повернути його. Але не вірить, що йшлося про значні гроші: хто б йому їх дав?

Наприкінці розмови Андрій Кіба згадує, що 12 липня 2019 року на «Південмаші» побував президент:

– Зеленський був там за дві години до того, як з Андрюшею случилося…

Мати загиблого теж не вірить версії слідства про гроші.

– Зараз багато неправдивої інформації по справі сина. Там написано, що він купив собі будинок за 50 тисяч, а ми два з половиною роки не можемо взнати, де цей будинок знаходиться. Та й, судячи з цін на житло, ми не віримо, що він міг його придбати, – розповіла Анна Кіба «Центральноукраїнському бюро новин».

Про синові проблеми на службі вона була в курсі, хоч і без подробиць:

– Він сказав, що з новенькими там роблять, що хочуть.

День, коли забирала загиблого сина, Анна запам’ятала на все життя:

– Ми пішли до командира й стали вимагати, щоб нас відвезли в поліцію чи слідчий приїхав до військової частини. На що командир сказав, що все організує. Коли я спитала його про причини смерті, він дав мені відповідь, яка шокувала: «А що мені робити – зі ста чоловік, які в мене в частині, лише п’ятнадцять адекватні?» Я його запитала: «А адекватних треба вбивати?»

Якось Анна Кіба дізналася, що кримінальне провадження, порушене за фактом загибелі сина, – закрите.

– Про це дізналася випадково, напередодні поїздки до Генеральної прокуратури. Коли я вже поїхала до прокуратури, справу знову відкрили. Слідчих змінюють, та нічого не кажуть… У нас дуже багато залишилося питань. Ми хотіли б послухати тих людей, які ставили мою дитину на пост. Для мене не має значення звання, мені головне – послухати тих, хто востаннє бачив мою дитину.

Жінка ще боротиметься за те, щоб слідство встановило винуватців смерті сина. А про недавню трагедію на «Південмаші» відгукується так:

– Так як стало відомо, що над хлопцем знущалися і він про це повідомляв командирам, а вони не реагували, я думаю, що рано чи пізно це мало статися…