Події в Україні розгортаються ніби на гоночній трасі з автомобілями без гальм і керування – передбачити чергове зіткнення майже нереально, як і отримати якусь інформацію від військових про оборонні заходи.
24 лютого ми з фотокором пішли дізнатися, як іде формування загонів територіальної оборони чи запису добровольців. Біля прохідної до штабу тероборони області панувала таємничість і зосередженість в особі чергових, які на територію нікого не пропускали, навіть тих, хто був знайомий особисто, – вимагали посвідчення чи перепустку або телефонний дозвіл на прохід від командирів. Люди в формі підходили, діставали дозвіл і проходили у справах, але більшість чекала на вулиці – в основному люди середнього або старшого віку, хоча траплялася й молодь.
Чергові повідомили про наш прихід командирів, і нам залишилося чекати, а тим часом до прохідної підходять і підходять чоловіки. Більшості пояснюють, що запис до формування відбувається в іншому місці, у військкоматі, куди й потрібно звертатися. Дехто каже, що вже там був, направили сюди – спостерігається елемент неузгодженості, але це сприймається без роздратування. З деякими добровольцями ми поговорили.
Молодий, міцний чоловік на запитання, як звати та чому прийшов, усміхається: «У мене паспорт українця», але Олексій небагатослівний, видно, що йому незвично вживати пафосні слова: «Є патріотизм, що ж іще? Вдома в мене діти, тим більше що я знаю, що таке війна, і страху перед прийняттям рішення не було. Шкода, що трішки втратили час»… Олексій – приватний підприємець і впевнений, що чекати, коли ВОНИ прийдуть сюди, не можна: «Потрібно йти назустріч!»
Ось підійшов Ігор, у мирному житті, яке скінчилося кілька годин тому, механізатор: «Как это, почему здесь? На мою страну напали. Надо защищать». Якраз йому й довелося кілька разів ходити від воєнкомату до штабу тероборони.
Окрім, так би мовити, персональних бажаючих, до формувань тероборони готові вступати й цілими колективами, як у випадку з представником ветеранської організації військових (прізвище не вказуватимемо): «Хочу вияснити, як нашій організації влитися в формування тероборони. Нас кілька сотень, готових стати на захист, причому, зважаючи на вік, – куди пошлють. Ви ж бачите, як розвивається ситуація? Але ми готові стати на захист країни».
Нарешті вийшла начальник служби зв’язків з громадськістю, але зразу якби закрила тему нашої цікавості: «Ми не можемо ні провести вас на територію, ні давати будь-які коментарі. Ніяких коментарів про структуру й чисельність, зрозумійте правильно. Бригада тероборони та її батальйони мають структури в визначених населених пунктах. Ви ж розумієте? Тому весь зв’язок з органами тероборони на місцях поки що лише через мене»…
По дорозі до військкомату ми зустріли групу з кількох десятків чоловіків, від їх імені відомий в місті активіст сказав, що це стихійно утворена команда добровольців, яка йде визначатися зі своїм місцем в обороні країни.
Так, біля прохідної бригади тероборони було людно, але справжній ажіотаж ми побачили біля військкомату – люди стояли групками на вулиці, а ще більше їх було в приміщенні. Процедура була досить забюрократизована, ніби це молоді призовники, яким служити, як мідним казанкам…
Відомий у місті екс-прокурор та фотомитець Сергій Жолонко (на фото) вийшов з обхідним листом: «Мене привів, як і всіх, обов’язок. Людей, як ви бачите, дуже багато, у коридорах просто не протиснутися. Я готовий йти – куди скажуть, туди й піду. Я тут зранку, пройшов майже всіх лікарів і фахівців, потім пройшов комісію, яка визначає придатність. Такий порядок. Але я повинен був прийти, як військовозобов’язаний, а якби не був ним – все одно прийшов би».
Під час підготовки матеріалу стало відомо, що будь-які бюрократичні ускладнення для бажаючих стати на захист України були скасовані.
№17 (1586)