Кому – війна…

10:53
1109
views
фото Ігоря Демчука, «УЦ».

Їх називають біженцями, переселенцями, внутрішньо переміщеними особами. Вони тікають від обстрілів, рятують дітей, стареньких батьків, домашніх тварин. Інколи навіть забувають документи. А з речей – один рушник на всю сім’ю, а іноді й цього немає. Вони біжать подалі від війни.

 

Кропивницький та область географічно стали транзитною територією. Люди з Харкова, Миколаєва та інших населених пунктів зупиняються у нас, аби перепочити, нагодувати дітей свіжим, гарячим, купити продукти й рухатися далі – на захід, де спокійно. Ми гостинно приймаємо, розуміючи трагічність ситуації. Але дехто з наших земляків цю трагічність посилює.

Кількість людей, що зупинилися в області на ночівлю, сягає тисяч. Загалом нашою небайдужістю, співчуттям та любов’ю до ближнього скористалися більше 23-х тисяч українців. Ми облаштували школи й садочки під тимчасове житло. Віднесли ковдри, подушки, постільну білизну, щоб відпочинок був повноцінним. Терміново організували хостели, ночуємо у сусідів, щоб на ніч прихистити в себе вдома маму з маленькою дитиною.

Ті, хто їдуть по нашій території, заздалегідь шукають житло для перепочинку. Є штаб, який координує біженців, є телефони волонтерів, а є сайт OLX, де розміщені об’яви «добрих» українців, які здають житло подобово. Знаєте, які там ціни? Олександрія – 1500 гривень за добу. Кропивницький – 1000, 1300, 1500, 3000! Ви серйозно, співвітчизники?