Полковник і рядовий з Гайворона

Війна прийшла на Гайворонщину в її найстрашнішому прояві – з тілами загиблих. 13 березня в Гайвороні поховали полковника ЗСУ України Сергія Бабчука, який загинув під Волновахою Донецької області, а 15 березня в селі Соломія попрощались з рядовим Володимиром Сімчуком, який загинув 12 березня при ракетному обстрілі аеродрому Канатово під Кропивницьким.

Обидва навчалися в школах міста Гайворона, можна сказати, одночасно, бо коли майбутній полковник закінчував СШ № 5, майбутній рядовий став учнем 1 класу, потім життєві дороги розійшлися, щоб знову зійтися в тій же Гайворонській землі назавжди…

Короткі біографії захисників прості, в дусі часу. Володимир Іванович Сімчук народився 26 березня 1978 року в селі Соломія, потім – школа №2, а після 8 класу – СПТУ-35. 1996-1998 роки – служба в ЗСУ, потім робота на залізниці в Гайвороні та Котовську.

Після першого дня вторгнення військ загарбника на територію України Володимир Іванович пішов до військкомату й уже 6 березня 2022 року був призваний. Друзі знали його як світлу, наполегливу, цілеспрямовану людину. Він завжди щиро допомагав, вірив і довіряв людям. На землі за ним сумуватимуть друзі, мама, дружина та 4 дітей…

Сергій Анатолійович Бабчук  народився 28 листопада 1971 року в містечку Біляївці на Одещині, а в Гайворон родина переїхала в 1979-му, якраз під перший клас школи № 5, яку Сергій успішно і закінчив у 1989 році. Син військового не бачив іншого шляху, як вступити до Свердловського вищого танково-артилерійського училища, яке закінчив у серпні 1992 року. Саме в цей час Сергій зробив свій свідомий і громадянський вибір, він не пішов служити в армію РФ, спокусившись великими грішми, як це зробили десятки тисяч інших українців, дехто з яких зараз воює проти нас. Сергій Бабчук обрав світлий бік і з вересня 1992 р. по липень 1999 р. проходив службу в 72 МБ ім.Чорних Запорожців в м. Біла Церква на посаді заступника командуючого батальйону з виховної роботи. З вересня 1999 року по липень 2001 року – слухач Київської військової академії Сухопутних військ України. З серпня 2001 року по грудень 2005 проходив службу в м. Івано-Франківськ. З лютого по жовтень 2005 року був у складі миротворчого контингенту в Республіці Ірак, потім – служба в Західному регіоні, звідки в 2013 році вийшов у відставку. Але, коли ворог пішов на нас війною, справжній патріот знову повернувся до лав ЗСУ, воював в АТО на Донбасі, там, у Волновасі, і загинув у лютому 2022 року, коли вороги заповзялися або захопити місто, або зрівняти з землею, але не відступив. У Сергія Бабчука залишилися батьки та двійко дітей, а ще – пам’ять. 15 березня указом президента України Сергія Бабчука нагороджено орденом Богдана Хмельницького 3 ступеню (посмертно).

Секретар Гайворонської міської ради Володимир Сікорський навчався з Сергієм Анатолійовичем Бабчуком у школі: «Він і в житті був таким, як на фото на його сторінці в фейсбуці, такий же усміхнений, веселий, доброзичливий, товариський, в школі любив спорт, за першої нагоди приїздив в Гайворон до батьків. Наше місто невелике, всі один одного знають, тому проводжати полковника Бабчука вийшло пів міста. Він давно обрав свою долю – служити Україні й захищати її. Вічна пам’ять і слава нашим захисникам».