Близько 11-ї години 14 липня рашисти завдали ракетного удару по центру Вінниці. Вони влучили в будівлю з офісними приміщеннями. На місці прильотів виникла пожежа, вогонь перекинувся на автостоянку.
Ракети потрапили у будинок побуту «Ювілейний», Будинок офіцерів та у приватну клініку «Нейромед». Кількість загиблих на даний момент – 24. Лікуються 68 постраждалих, серед яких 4 дітей.
Вінничанка Ірина Баранович телефоном розповіла «УЦ» про трагедію.
– Коли почалася сирена, я пішла відчиняти балкон. Ми так завжди робимо, щоб в разі чого не повибивало вікна. Під час тривоги моя сім’я перебуває в коридорі, користуючись принципом двох стін. Хвилин за двадцять від початку сирени я почула вибухи.
Моя мама, яка працює на «швидкій», саме була на роботі, а це за пів кілометра від «Ювілейного». Вибуховою хвилею в них повибивало вікна, двері, усі співробітники полягали на підлогу. Я не могла зв’язатися з мамою – телефон був поза зоною. Дуже хвилювалася, аж поки вона не зателефонувала.
Ракети влучили в центр Вінниці. Цей район у нас називають «замістя», бо він – за мостом. Я почала дзвонити друзям, знайомим, які живуть або працюють там. Ракети влучили туди, де завжди дуже багато людей. «Ювілейний» – це бізнес-центр, там багато офісів, магазинчиків, майстерень. У прибудові – медичний центр «Нейромед». Поруч – автостоянка, машини там вибухали одна за одною. У Будинку офіцерів, який також поруч, часто проводяться благодійні концерти, і туди теж влучила ракета. Від будівлі залишилися тільки стіни. Там під час вибуху мав бути Олег Скрипка, але в нього змінилися плани, і він не приїхав. А звукорежисер співачки Роксолани загинув.
Люди зреагували миттєво. Зрозуміли, що поряд розташована «швидка», викликали медпрацівників, які на місці трагедії надавали першу допомогу. Мій знайомий поліцейський, який перебував поряд з цим місцем, також допомагав людям, зупиняв кровотечі. Власники автомобілів зупинялися й брали постраждалих, аби відвезти до лікарні.
Про загиблу чотирирічну Лізу вже знає, мабуть, весь світ. На початку війни вони з мамою приїхали у Вінницю з Києва. Вважали, що рятуються від війни. І бачите, як сталося. Семирічний хлопчик згорів в автівці. Його рідний дядько привіз свою маму в медичний центр на МРТ. Під час вибуху машина загорілася. Дядько хлопчика стояв поруч з машиною, його відкинуло вибуховою хвилею, тому вижив. А дитини немає. Ця родина також приїжджа, з Херсона.
Двоє моїх знайомих мали зустрічі біля «Ювілейного» в цей час. Але обставини склалися так, що плани змінилися. Моя приятелька не встигла на маршрутку, а також мала бути там у справах. Ще одного знайомого досі розшукують. Його авто й документи знайшли, а самого ні. Надія на те, що живий, згасає щохвилини…
Рятувальники та комунальники розчищають завали. Їм допомагають городяни. Вінничани масово здають кров. Я також їздила до станції переливання. Там сказали, що крові здано достатньо. Волонтери допомагають ліками. Пишаюся земляками.
Чи актуальне корпоративне навчання?