Слово – не горобець

Потрібно не лише говорити, що думаєш, а й думати, що кажеш.

Пауло Коельйо.

Скільки разів сказано, скільки разів написано: не хочеш мати безглуздий вигляд – не балакай зайвого на публіці. А якщо в тебе робота така – базікати на публіці? І що накажете робити людині, якщо чекають від неї розумних і важливих слів, а той, який без кісток, випереджає думку й меле всякі дурниці?

Буває, звісно, фізіологія підводить. Ось, наприклад, столичний мер Віталій Кличко вже сам із себе жартує, календарі з власними перлами за рік випускає, але змінити манеру викладати думки не може. Добре ще, коли мер обіцяє «посипати дороги снігом», але якщо він наполегливо рекомендує мешканцям Києва виїхати на зиму туди, «де є піч, тепло і незалежне водопостачання», то це сприймається цілком серйозно. І скільки потім не пояснювали Віталій Володимирович та його помічники, що «повної евакуації не буде – можливо, часткова, але це не можна назвати евакуацією. Це тимчасовий переїзд людей окремих категорій у передмістя», ці «окремі категорії» вже похапцем збирали й розбирали валізи, купували й повертали квитки, згадуючи мера незлим, тихим словом.

Останнім часом все частіше слово, яке вилетіло, нагадує навіть не горобця, а щось взагалі не здатне літати. Я б кваліфікував такі слововиливи як політичний ідіотизм. До класиків жанру відразу відніс заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва. Не відстає від нього й міністр закордонних справ Сергій Лавров. Цей нещодавно заявив, що росія б’є по українській інфраструктурі, яка «допомагає вбивати росіян». Згадуєш моторошні фото й відео зруйнованих житлових будинків, водоканалів або теплоелектростанцій, і навіть не хочеться коментувати цю маячню, викликану прогресуючим маразмом або звичкою керуватися девізом «чим жахливіше брехня, тим охочіше в неї повірять».

Але якщо параноїдальні заяви лідерів росії можна пояснити тим, що вони – наші вороги, то як розцінювати окремі цитати тих, кого вважаємо партнерами України? І чи можна взагалі вважати партнером угорського прем’єра Віктора Орбана, який «не бачить Україну членом НАТО», незважаючи на її прагнення наблизитися до Заходу, а шанси України стати членом Євросоюзу оцінює «теж майже рівні нулю»?

А ось президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн – партнер справжній і друг щирий. Але це не завадило їй видати в прямий ефір, м’яко кажучи, непідтверджену інформацію.

30 листопада на сайті Єврокомісії було оприлюднено відео і текст промови фрау Урсули. Наводячи приклади злочинів, які РФ скоїла в Україні, фон дер Ляєн згадала про трагедію Бучі, а також назвала втрати України у війні: «Згідно з оцінками, на сьогоднішній день вбито понад 20 тисяч мирних жителів і 100 тисяч українських військових». Після того, як з’явилася реакція офіційної України, це речення з промови фон дер Ляєн просто вирізали. Потім з’явилося повідомлення помічниць фрау Урсули, що вона мала на увазі не лише вбитих, а й поранених українців.

Очевидно, що слова голови Єврокомісії взялися не зі стелі, вони можуть бути пов’язані із нещодавньою заявою генерала Міллі, голови Об’єднаного комітету начальників штабів у США. 9 листопада Міллі повідомив, що втрати російських військових в Україні перевищили 100 тисяч, і зазначив, що українські Збройні сили зазнали приблизно таких же втрат.

Реакція наших офіційних осіб була своєрідною: сказати прямо, що фрау Урсула верзе дурниці, ніхто не ризикнув. Представник Генштабу, не заморочившись, повідомив, що інформація про втрати ЗСУ є закритою. Радник Офісу президента України Михайло Подоляк із посиланням на верховного головнокомандувача озвучив таку цифру наших втрат: 10 – 13 тисяч загиблих.

А найлогічніший коментар, на мою думку, дав відомий журналіст Юрій Бутусов: «Якби ми втратили 100 тисяч військових, то поранених було б понад 400 тисяч. А це набагато більше, ніж Україна взагалі розгорнула у бойовому складі».

Ну що тут сказати? Хіба що повторити слова класика: «Ретельніше треба, ретельніше!»