«Дівчата, я бочку меду привіз»

Діжку меду пожертвували військовим пенсіонери Олександр і Людмила Бондаренки, жителі Вільшанки.

Вільшанщина як може підтримує військових з 2014 року – народ відправляє на передову саморобні маскувальні сітки, продовольство. А як почалася велика війна, тут навчилися плести «кікімори» – маскувальну амуніцію. «Кікімори» – з домашнього ганчір’я та обрізків тканин, які отримують з фабрики на Миколаївщині. Фарбують цей матеріал по домівках, зносять у Вільшанський центр дитячої та юнацької творчості, там плетуть «кікімори». Беруть участь у волонтерстві й працівники закладу, і їхні вихованці, й інші жителі селища. Там же, у центрі дитячої та юнацької творчості, виготовляються маскувальні сітки, складається й фасується провізія перед тим, як вирушити на фронт.

– А недавно заходить чоловік і каже: «Дівчата, я бочку меду привіз, щоб ви передали на фронт, треба допомога – сам не подужаю занести», – розповіла волонтерка Анжела Площук. – Ми зателефонували в нашу тероборону. Прибігли хлопці. Учотирьох насилу вивантажили діжку з багажника й занесли сюди.

За словами Анжели Площук, невдовзі той добродій приїхав у центр з дружиною. Пара привезла фен та довгі ножі, щоб розтоплювати мед та виймати його з діжки для фасування в менші посудини. Про це подружжя пані Анжелі майже нічого не відомо, а воно про себе не хоче нічого розказувати.

– Знаю тільки їхні імена й прізвище – Олександр і Людмила Бондаренки. Та те, що вони – пенсіонери, мешкають десь на околиці Вільшанки, мають бджіл. Я й прізвище їхнє ледве дізналася. Раніше чоловік привозив нам віск, бо ми й окопні свічки робимо. Я його питала, як звати. Він категорично відмовився називатися. Від людей дізналася його прізвище й ім’я.

Мед від Бондаренків ми швидко розфасували. Є в нас жінка, яка обійшла магазини, зібрала відерця від риби, помила. Майже весь мед уже відправлено військовим.