Гайворон пам’ятатиме

00:49
465
views

В останню дорогу провели 5 квітня уродженця Гайворона Олександра Ашихміна, який загинув 17 січня під Бахмутом, захищаючи Україну. Поховали героя в Києві, де мешкають його дружина й діти.

Про це «УЦ» дізналася від Таріела Ткача, який з дитинства дружив з Олександром Ашихміним. Таріел розповів, що відспівали Олександра у католицькому Свято-Олександрівському соборі на вулиці Костельній, поховали на Лісовому кладовищі. Попрощатися з Ашихміним прибуло багато людей, з Гайворона теж, хоча там у нього і немає близьких родичів – сирота.

«УЦ» уже розповідала про цього незвичайного, з незвичайною долею, чоловіка. Народився 1981 року. У 12 літ осиротів. Опікуна чомусь не призначили, а Сашко й сам обходив себе. Винаймав житло, на прожиття заробляв тим, що допомагав чужим людям у господарстві. І школу не покинув, не став на слизький шлях. Однолітки називали його Термінатором, коротко Терміком. Це прізвисько отримав за сильний характер. Був лідером, гостро реагував на несправедливість, не боявся вступати в бійку. Після строкової армійської служби подався в Київ, бо там – більше можливостей. Працював охоронником, будівельником. Одружився. Дбав про дружину Галину, про дітей Івана й Олександра. Брав участь у Революції гідності. 2015 року пішов воювати. За два роки пройшов через пекло. Удостоєний багатьох нагород. За словами Таріела Ткача, «війна перетворила його, звичайного чоловіка, на кременя. Термік вийшов на інший рівень. Відчував відповідальність не лише за свою сім’ю, а за всю країну і всіх її громадян, вдячних і невдячних».

До російського повномасштабного вторгнення Ашихмін був готовий. 24 лютого уже був в Ірпіні. З побратимами, з якими воював у 2015 – 2017 роках. У справжній «м’ясорубці» побували. Ірпінь, Буча, Гостомель… Потім Татарин (так його називали бойові товарищі) воював в Сєвєродонецьку, на Херсонському напрямку, на Запорізькому, останніх два місяці – у Бахмуті. Таріел Ткач востаннє бачився з Татарином за тиждень до трагедії – друг приїздив додому на Різдво.

– Він розповідав, що бої – страшні, що наші втрати – великі. Запам’яталися його слова «Хто ж мене замінить?» Ніби відчував, – каже Таріел Ткач.