Яким би якісним не було фото квітів (а наша героїня робить якісні знімки), побачити їх вживу, відчути аромат, доторкнутися – то зовсім інше, то справжнє. Тому ми завітали до Галини Суржок на Стару Балашівку, аби побачити красу, яку вона створила.
Спілкування з квітами – це її філософія, один з сенсів життя. Любов почалася з дитинства та з роками стала взаємною.
– Це все з дитинства, – розповідає Галина. – Я пішла в перший клас сільської школи на Гайворонщині й була вражена кількістю квітів на підвіконнях. Згодом стала приносити додому живці, розводити квіти. А ще згодом вдома їх стало так багато, що пересуватися хатою треба було стежечками, вільними від вазонів. Коли чоловік привіз мене в Кіровоград, у великий будинок, я тішилася тим, що маю дев’ять великих вікон. Через деякий час і тут по стежках треба було ходити.
Так виникла ідея спорудити на подвір’ї теплицю. (У будинку квітів залишилося також чимало.) Чоловік підтримує захоплення дружини, за що Галина йому щиро вдячна. Каже: «Ігор жодного разу не зробив зауваження, не сказав, що це марна справа, пустощі. Він розуміє, що це моя розрада». Саме Ігор розробив спеціальну систему обігріву теплиці, завдяки чому квіти комфортно зимують.
Найбільша любов Галини – бегонії. Їх у господарки більше 300 (!!!) сортів. Близько ста – інші види квітів, серед яких примула, плектрантус, пілея, белопероне, альтернантера, пеларгонія, епіфілум і багато інших – не менш красиві, ніж чарівні бегонії.
Бегонії – тропічні рослини, потребують особливого догляду. Наприклад, поливати їх треба щодня. Вони капризні, але з Галиною подружилися, порозумілися. Навіть коли вона не вчасно щось для них зробила – прощають.
У теплиці неймовірна краса і якась дивна, заспокійлива, надихаюча атмосфера. «Відчуваю, що тут, серед них, моя душа. Люблю бути тут сама, наодинці з квітами. Приходжу до них, коли мені погано й коли добре. Я з ними розмовляю. Іноді вмикаю музику – квітам і собі. В основному це спокійна музика. Але іноді й рок вмикаю. Слухають. Мабуть, їм подобається».
Квітка не любить недогляду, а на все добре відгукується, переконана Галина. У господарки легка рука. Каже, що будь-яка паличка, встромлена нею в землю, приживається й розквітає. Вона навіть не використовує спеціальний ґрунт, її квіти, навіть бегонії, добре себе почувають в саморобній суміші, яку квітникарка «заколотила». Але, напевне, уся справа в самій Галині, в її вдачі, в її ставленні до оточуючого її світу. Щирості, доброзичливості, тепла в ній стільки, що вистачає і людям, і квітам.
Як безкінечно можна милуватися квітами Галини, так безкінечно можна слухати її розповіді про них. Спеціальну літературу читала ще в шкільні роки, коли любов до квітів тільки почалася, а зараз квітникарка доглядає за квітами на рівні підсвідомості, інтуїції. Знає, коли підрізати, пересадити, відсадити, навіть переставити в інше місце.
Прибутку від квітів Галина не має. Одне продасть – інше купить. А ще не вміє нав’язувати свій товар покупцям. Коли іноді виносить квіти на ринок, помічає, що її квіти найкращі серед інших в ряду, а в кишені грошей найменше. Розводить рослини не для продажу, але відповідає на замовлення, протягом майже десяти років відправляє їх поштою. Жодна посилка не була пошкоджена, усі рослини прижилися на новому місці. Є навіть постійні замовники.
«Секретів ніяких не маю, залюбки ділюся своїми знаннями, досвідом, – каже Галина Суржок. – Раджу всім дружити з квітами, любити їх. Вони вміють відповідати добром, віддавати тепло, дарувати позитив. Це все, чого потребує кожна людина».
«Навчись рятувати життя». У Кропивницькому проведуть безоплатний тренінг-практикум із надання домедичної...