Більше року Вадим Токарь, військовий з Кропивницького, перебуває в російському полоні. Родичів і всіх, хто його знає, шокував недавній сюжет на телеканалі «Россия 24», де Вадима показано як затятого нациста, шанувальника Гітлера. «Це ж треба було довести хлопця до того, щоб він говорив таку маячню», – відреагувала на це у Фейсбуці Наталія Токарь, мати Вадима. Не повірила рашистській пропаганді й «Новая газета Европа», опублікувавши днями статтю про поневіряння нашого земляка.
Якщо кому не гидко порпатися в пропагандистському лайні, він легко знайде згадане відео в Інтернеті (хоча б скориставшись гіперпосиланням у статті «Лапа» в «Новой газете Европа») або його текстову версію.
Спочатку голос за кадром представляє Вадима: «Среднего роста, с хитрым прищуром, военнопленному 25 лет. Разведчик ВСУ, оператор-наводчик пулемета ДШК. Он, так скажем, из идейных, фашист. С такими нынче воюем». Далі військовополонений спокійно розповідає кореспонденту, що підтримує Гітлера і хоче всіх жителів Донбасу, які не підтримали Майдан, та їхніх дітей відправити в газові камери.
«Его речь выглядит как идеально прописанный сценарий для пропагандистского сюжета, в котором Вадим предстает перед зрителем жестоким врагом», – так охарактеризувала це інтерв’ю Любов Борисенко, авторка статті в «Новой газете Европа». Фіктивною назвала журналістка й Вадимову біографію, прочитану голосом за кадром у тому ж сюжеті «России 24». Рашистський телеканал приписав Токарю участь з 16 років в «ультрас», угрупованні фанатів футбольної команди «Зірка». Хоча, як з’ясувала Любов Борисенко у Вадимової матері, той ніколи не мав ніякого стосунку до «ультрас». Проте, в кадрі рашистського телеканалу Вадим покірно погоджується з тим, що його зараховано до «ультрас», і навіть пояснює, як там вітаються одне з одним.
Це нам в Україні смішно читати про бойових гусей із секретних українсько-американських лабораторій і гітлерівців в ЗСУ. А на росії в такі нісенітниці ще й як вірять. Свідчення цьому – хоча б коментарі в «Живом журнале» під дописом «С кем воюет Россия» про нашого Вадима Токаря. Дехто навіть пошкодував, що у них, мовляв, «слишком правовое государство», яке не дозволяє розправитися з полоненим «нациком».
Звісно, не переконає зомбованих і стаття в «Новой газете Европа», де йдеться: «Знакомые семьи не верят, что Вадим говорил на видео искренне: парень в сюжете был совсем не похож на того, кого они знали всю жизнь. Бывшие с ним вместе в плену военные, которых уже обменяли, говорили матери, что до этого ее сына долго “не могли расколоть”. “Как нужно довести человека до такого, чтобы он говорил такой бред? Это слова не моего ребенка”», – заявила Наталья».
Описала «Новая газета Европа» й справжню біографію Вадима Токаря, пославшись і на кропивницьку «Точку доступу».
Вадиму – 25. Народився в Кропивницькому. Він – старший з трьох дітей в сім’ї, наймолодшому – 9 років. Вадим навчався у 30-й школі, потім у 8-му ПТУ, де здобув професію зварника. Пройшов військову строкову службу. Потім уклав контракт з армією. Згодом одружився. Сім років тому у нього з Мариною народився син. Служив і мешкав Вадим у Кропивницькому, поки росія не почала повномасштабне вторгнення. У складі 36-ї бригади морської піхоти Вадим Токарь потрапив у Маріуполь. Їхнє завдання було захищати металургійний комбінат імені Ілліча. «Лапа» – називали Вадима побратими. Він телефонував рідним, поки не поранило. Лежачи в бункері, приймав знеболювальні. Наказав побратимам, щоб не розповіли про його стан рідним. Але один з товаришів порушив обіцянку. Швидко закінчилися і ліки, і харчі. Поранені помирали. 12 квітня о шостій ранку Вадим зателефонував матері й попросив пробачення «за все». Через три години знову подзвонив і повідомив, що він у полоні.
Наталія Токарь заходилася з’ясовувати, де утримують її сина. Звернулася в поліцію і СБУ, а також у правозахисну організацію Every Human Being. Як розповіла «Новой газете Европа» Поліна Муригіна, засновниця Every Human Being, їй з колегами за рік так і не вдалося встановити місце перебування Вадима Токаря – через небажання російської сторони співпрацювати.
Муригіній не зрозуміло, чому для антиукраїнського ролика обрали саме Вадима Токаря. Правозахисниця не виключає тортур, «потому что уже сталкивались с этим, особенно в оккупации. То есть человека запугали, а потом его выставляют в таком свете».
Найсвіжіша інформація, яку має про сина Наталія Токарь, – піврічної давнини. Від визволених синових побратимів жінка дізналася: він живий. Тоді Вадим перебував у так званій лнр, де його використовували як зварника. Про це Наталія розповідала «Точці доступу».
Рідні Вадима сподіваються, що його таки включать в обмінні списки й він повернеться додому.
№17 (1586)