Минулого року, коли Херсон був тимчасово окупований, ми раптово почали цінувати кавуни, відчувати нестачу цієї ягоди, нам конче необхідно було з’їсти хоча б скибку. Усі «запереживали», що залишимося без південної смакоти, яку щороку нам привозили з таврійських полів. Раптом з’явилися наші, кропивницькі, такі ж красиві й смачні. Агов! Хто там зазіхнув на «святе»?!
Це місцевий фермер Геннадій Тактаров. Голова фермерського господарства «Родюче». Поруч – брат Микола. Обробляв землю, сіяв різні культури, збирав… Культури були традиційні для нашого регіону. Раптом вирішив проекспериментувати. Спочатку це була невеличка ділянка в районі Шевченкового. Маючи родичів у Херсонській області, Скадовському районі, які вирощували кавуни, дивився, навчався, переймав досвід. На Кіровоградщині експериментував і експеримент виявився вдалим.
Їдемо з Кропивницького, через 101 мікрорайон, перехрестя, наліво, в напрямку Новоукраїнки, по покритій мільйонами матюків бетонці. (До речі, трошки підлатали.) Перед поворотом наліво, на об’їзну, зупиняємося. Теплиці, вкрите агроволокном поле. Що це? Майбутній баштан.
– Минулого року сіяли насіння, як на городах роблять. Цього року довго було холодно, вирішили зробити теплиці й висіяти розсаду, – каже Геннадій. І розсада затрималася, бо довго було холодно, дощило. Ранні сорти вже висадили в землю. Пізні ще чекають, підростають у теплицях.
Площа 36 гектарів. Частка – під баштан, решта – під пар. Добрі господарі знають, що потрібна зміна навантаження на ґрунт. Геннадій перелічив сорти кавунів і динь, але нам треба знати, що є ранні та пізні. Натуральні! Добрива – екологічні.
Минулого року, коли, власне, був сільськогосподарський експеримент, кавуни купували люди, які проїжджали повз. Там така колоритна альтанка споруджена! Вивозили на овочевий ринок в обласний центр. Здебільшого купували дальнобійники. Мабуть, від них пішов розголос. «До нас з Івано-Франківська приїздили й багато кавунів завантажували», – сказав син Геннадія Микита. Підліток, але допомагає татові. І брат Геннадія – завжди поруч. Сімейна справа.
– Що буде цього року – подивимося, – каже Геннадій. – Спочатку треба виростити. Частина вже в ґрунті, частина чекає в теплицях. Усе посадимо, виростимо. Порадуємо земляків і гостей Кіровоградщини.
Допомагає ЗСУ, але мовчки. Не хотів про це говорити. Хоча ні, сказав: «Я це не афішую. Кожен має допомагати. Якби не вони, наші захисники, кому наші кавуни були б потрібні?»
Чи актуальне корпоративне навчання?