Якщо ви вирішили обзавестися домашньою твариною, маєте декілька варіантів, як це зробити. У сусідів, знайомих можуть бути кошенята або цуценята, яких з радістю віддадуть у добрі руки. У притулках на вас чекають тварини різного віку, різних порід. Та просто на вулиці можна підібрати чотирилапого безхатченка. А у Польщі не так.
Наша колежанка Олена Франтасова з двома неповнолітніми доньками, проживши пів року в Польщі, вирішила взяти до себе кішку. Почали взнавати у місцевих, як це там робиться, і почули алгоритм дій.
Звернулися до притулку, де їм рекомендували зайти на його офіційний сайт, подивитися фото та «резюме» кожної тварини. Їх немало, з різними історіями, долями. Хтось втратив господарів, хтось з числа переселенців. Кошенят практично немає, переважно дорослі тварини. Маленькі – виключення, їх могли підібрати на вулиці.
Взагалі поляки дуже люблять тварин, охоче беруть їх до себе. І це не рідкі, екзотичні породи, за які у нас віддають тисячі, а з тих, кого ми називаємо «дворянська» порода.
Коли наша українська родина на сайті обрала кошеня, їм сказали, що надішлють документи на «всиновлення», договір для ознайомлення. Потім пані має приїхати в притулок познайомитися з кішечкою. Якщо кішечка її прийме, виникне взаємність, документи треба буде заповнити.
– Це ще не всі умови, – розповідає Олена. – У мене поцікавилися, де ми живемо – у приватному будинку чи у блоковому. Ми – у блоковому. На якому поверсі? На третьому. Балкон, вікна є? Так. У такому випадку ми повинні встановити сітки на балкон і вікна. Після цього до нас має приїхати комісія, щоб переконатися у виконанні умов. Після позитивного рішення комісії тваринку можна забирати. Потім час від часу нас будуть перевіряти: чи комфортно кішці з нами, чи безпечно вона живе, чи повноцінно її годують, чи не ображають. Якщо щось не так – штраф.
Родина почала шукати сітку, прицінюватися, взнавати, хто і за які кошти її встановить. Паралельно шукали альтернативу притулку. В соцмережах, групах українців, які перебувають у Польщі, інколи з’являються об’яви, які стосуються домашніх тварин. Одна жінка, що живе у хостелі, продавала свою кішку за дві з половиною тисячі злотих. Це місячний заробіток, щоб ви розуміли. А коли ще одна українка виставила фото своєї кішки рідкісної породи і написала, що шукають їй «нареченого» для отримання в подальшому потомства, їй негайно відповіли, що вона не має права цього робити без перевірки та дозволу відповідних служб.
– Кожні три місяці на підприємстві, де я працюю, ставлять величезний контейнер, куди люди зносять їжу для тварин, – каже землячка. – Регулярно перераховують гроші на притулок для ремонту, придбання необхідного для тварин. І так роблять всі.
Ще один цікавий момент. Син моєї колежанки вирішив взяти котика в притулку. Вибрав на сайті, зателефонував, а йому відповіли, що цей котик має братика, і розділяти їх не бажано. Прийшлося брати обох.
Для нас все це дивина. Але Польща таким чином регулює чисельність тварин, вони не розмножуються безконтрольно, не живуть у підвалах, не їдять зі смітників, не розносять хвороби. Кожна тваринка у притулку привита, стерилізована, чіпована, має документи.
Франтасови не відмовилися від бажання «всиновити» тваринку. Коли все вийде, обіцяли поділитися фото нового члена родини.
Які пільги гарантує держава для членів сімʼї загиблого Героя України