Час і останні події показали, який народ для України насправді є братським. І це геть не Росія й не Білорусь. Сусідня країна, з якою в нас історично були дуже складні відносини, вже три місяці надає неймовірну за обсягом допомогу та підтримку українцям. Вже прийняла більше 2 з половиною мільйонів наших громадян і готова прийняти скільки треба, каже віце-прем’єр-міністр Польщі Пьотр Глінський, який курує зусилля Польщі з прийняття українських біженців. І це при тому, що ще до війни в країні працювало приблизно півтора мільйона наших заробітчан!
До слова, Польща першою у світі в 1991-му році визнала незалежність України. Є й такий цікавий факт: коли Польща в 1918 році визнала УНР, то збиралася відкрити консульства лише в Одесі, Харкові та Єлисаветграді! Бо поляків у нас тоді було багато.
Здається, для поляків зараз головна мета – допомога українцям. До сліз розчулюють історії, що просто на кордоні з Україною наших зустрічали й зустрічають сотні волонтерів на машинах, одразу забирають, везуть у місця допомоги. Безкоштовно селять, годують, дають гроші, знаходять роботу, надають медичну допомогу – усього не перерахувати.
Але чи може так тривати й далі, можливо, роками?
Ми розпитали кількох наших земляків з Кіровоградщини, які давно мешкають у Польщі, чи не відчувається втома поляків від мільйонів українців, яким постійно треба допомагати?
Сергій Муренець, у минулому журналіст нашого місцевого телебачення, живе в Гданську, працює журналістом сайту для українців у Польщі. Каже: «Нічого поки такого не відчувається. Масштаб допомоги та ставлення поляків такі ж, як з початку війни».
Олег Карауш колись працював музикантом в обласній філармонії, давно живе в Колобжегу на березі Балтійського моря. «Та все добре. Поки змін у ставленні поляків до українців не бачу. Усі розуміють масштаб біди».
Сніжана Швець до війни працювала вчителькою в школі в обласному центрі. Уже на другий день після початку страшних подій чоловік відвіз їх з донькою до Хмельницького до родичів, а потім вони поїхали до Польщі. Уже змінили кілька місць проживання. В основному це були невеликі населені пункти, навіть хутори. Проживання, харчування – усе безкоштовно. Плюс фінансова допомога. Навіть роботу для них поляки організували – навчати українських дітей-переселенців. Усе нібито добре, ставлення поляків до них дуже гарне. Але вони з донькою дуже хочуть повернутися до рідного Кропивницького. Чоловік відмовляє – ще не зовсім зрозуміло, як буде далі…
Польща виплачує з бюджету біженцям з України в різних випадках 300, 500 злотих одноразово, зараз 710 – голові родини та по 610 на дітей на місяць, поки ці виплати розраховані на три місяці. Бюджет Польщі теж не гумовий, але чималу частину витрат узяв на себе Міжнародний комітет порятунку, заснований Альбертом Ейнштейном, і кошти він у першу чергу спрямовує до Польщі для наших.
Ну й цікаво, яку істерику викликає на росії така допомога Україні від Польщі. Просто зашквар. Особливо після повної відмови Польщі від російського газу. Зараз активно на їхньому «телебаченні» говорять, що саме Польща хоче анексувати всю Західну Україну. Про те, що хоче анексувати росіянія, вони не кажуть…
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...