Протягом трьох місяців в обласному госпіталі оперує, лікує хірург-ортопед, травматолог, реабілітолог, вертебролог Ахмед Баднауі. Він переїхав до нас з Харкова, де був науковим співробітником інституту патології хребта та суглобів імені професора Ситенка. В Україну приїхав 15 років тому, тут отримав медичну освіту, одружився й залишився. Є громадянином Італії. Ми зустрілися з лікарем, на прийом та операційний стіл до якого їдуть з усієї України.
– Пане Ахмеде, ви мріяли стати лікарем чи саме ортопедом?
– Так, я до цього йшов свідомо. Травматологів багато, а ортопедів ні. Тому я досягав мети, повільно, але впевнено рухаючись по східцях.
– Як ви опинилися в Кропивницькому?
– Моя дружина звідси родом. З початку війни я як громадянин Італії мав евакуюватися на батьківщину, але прийняв рішення залишитися тут. Якщо всі поїдуть, хто буде працювати, відбудовувати країну? Тільки приїхав – запропонував руку допомоги. Обрав медичний заклад, в якому допомагають бійцям.
– Але ж ви допомагаєте всім, хто цього потребує?
– Безумовно. Тема моєї кандидатської дисертації, яку я, на жаль, не встиг захистити, ендопротезування, заміна суглобів – колінних, кульшових, плечових. Якщо з якихось причин цей шарнір не працює, його треба поновити, замінити. Я пройшов гарну школу, у мене були чудові вчителі, завдяки яким тепер працюю. Оперативні втручання йшли паралельно з науковою роботою, що додавало досвіду.
– Ви ніколи не рахували, скільки суглобів замінили?
– Ні, я не женуся за кількістю. Можливо, перші два-три десятки порахував. Головне – якість, безпека пацієнта. А ще – швидка реабілітація, повернення до повноцінного життя.
Протезування суглобів вважається найуспішнішою операцією нашого століття. Раніше при переломі, наприклад, шийки стегна людина була прикута до ліжка, ставала інвалідом, відчувала біль. А тепер через три-чотири години після операції пацієнт встає, йде, навіть не кульгає, не відчуває болю. Він ходить і розуміє, що життя налагоджується.
– Ендопротезування роблять і в інших медичних закладах. Як ви вважаєте, чому пацієнти з усієї країни прагнуть потрапити саме до вас?
– Повторюся: мабуть, тому, що у мене були гарні вчителі. Важливо не лише якісно прооперувати, багато уваги треба приділяти підготовці до операції та реабілітації. За кордоном це вже «хірургія одного дня». Чому б ні? Ми виписуємо на третю добу. Живіть, радійте життю, побачимося через місяць на контрольному огляді.
– Як вас знаходять?
– Завдяки так званому сарафанному радіо. Основне моє завдання сьогодні – допомагати нашим бійцям. Але нікому не відмовляю, веду прийом, консультую. Коли я працював у Харкові, до мене приїжджали пацієнти з Кіровоградщини. Тепер також їдуть з інших міст. Вже були з Дніпра, Полтави, західних областей. Можна зателефонувати в реєстратуру госпіталю та записатися на прийом. Якщо проблема не в моїй компетентності, я знаю, до кого направити.
Найцінніше, коли людина телефонує після операції, каже, що в неї все добре. Заради цього ми працюємо. Так, ми не боги, воду на вино не перетворюємо. А фразу «встань і йди» я повторюю часто. Говорю, шуткуючи, але коли пацієнт встає і йде, це його та моя перемога.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...