Будинки: власні імена та історії

У рамках проєкту Кіровоградського обласного краєзнавчого музею «Мова міста» відбулася презентація книжки краєзнавця Володимира Поліщука та колекціонера Юрія Тютюшкіна «Коли будинки мали власні імена». Пізнавально, корисно, цікаво.

Презентація супроводжувалася виставкою фотографій з колекції Тютюшкіна. Вона унікальна, адже на деяких знімках зображені будинки, які були зруйновані, не дожили до наших часів. Наприклад, Успенський собор або будинок Загути. Історії споруд дослідив Поліщук і виклав їх у книжці за алфавітом – від будинку Авербуха до будинку Якубовського.

Старожили пам’ятають будинок Заславського (поряд з нинішнім «Сільпо»). Навіть за радянських часів його називали ім’ям власника. До 1917 року (навіть довше) в Єлисаветграді будинки мали власні імена. У документах міської управи, у газетних повідомленнях, у вуличній рекламі, на поштових листівках вказували не порядковий номер будинку по вулиці, де знаходився, приміром, магазин, а прізвище власника цього будинку. Тобто, будинок Гунькіної, Харлаба, Соловйова, Екельна, Заславського, Купченка, Барського, Леонтовича, Долинського…

А ви знали, що Кропивницький входить у десяток українських міст із збереженим історичним центром? Тепер знаєте. Тож, прогулюючись центром міста, вдивляйтеся в архітектурні пам’ятки. А гостям міста розповідайте історії будинків, які мали власні імена.

Наведемо декілька історій.

Будинок Баумгартен. Повітова земська управа орендувала будинок дружини капітана Баумгартена по вулиці Петрівській (Шевченка), на розі з вулицею Іванівською (Чорновола). 26 січня 1895 року земська управа купила будинок дружини капітана Баумгартена (після її смерті). Сьогодні у цій будівлі один з корпусів ліцею ім. Шевченка.

Будинок Волохіна. Будинок №10 по вулиці Театральній належав Олександру Йосиповичу Волохіну, гласному міської думи, віце-президенту Товариства любителів скакового спорту. 14 січня 1897 року міська управа дозволила «почесному потомственому громадянину О.Й. Волохіну складувати матеріали по Двірцевій вулиці для будівництва будинку весною». Припускаємо, що мова йде саме про цей будинок. До його спорудження міг бути причетний міський архітектор О. Лишневський. У цій будівлі до 1917 року був кінотеатр «Казка», а за радянської влади — кінотеатр ім. Дзержинського.

Будинок Додіна. Будинок №29а по вулиці Пашутінській, на розі з вулицею Шевченка, належав лікарю Меєру Гершовичу Додіну. За даними 1913 року, у цьому будинку розміщувалася 1-ша поліцейська частина міста. Окрім неї у будинку квартирувала і винна лавка Акцизного управління. М. Додін працював лікарем з вушних, горлових та носових хвороб у чоловічій гімназії.

Газета «Голос Юга» у номері за 10 травня 1908 року повідомляла, що «у вікні квартири М. Гомберга, який проживає у будинку лікаря Додіна по Невській вулиці (Пашутінській), невідомі зловмисники розбили скло і вкрали різні речі на суму до 30 рублів. Про крадіжку повідомлено поліцію».

А в березні 1914 року «Голос Юга» надрукувала наступну інформацію: «За особливу заслугу. Лікар М.Г. Додін за енергійну діяльність і особливі заслуги, виявлені при будівництві в місті Єлисаветграді зразкового хедера, групою громадських діячів в день відкриття хедера занесений в Золоту книгу Єврейського національного фонду. Учора відбулися урочистості з вручення М.Г. Додіну диплома, отриманого з Єврейського колоніального банку в Лондоні».

Будинок Ледерера. Повітове поліцейське управління знаходилося у будинку Ледерера по вулиці Пашутінській, на розі з вулицею Олексіївською (Гагаріна). У цьому будинку проживав і повітовий справник П. Борисов. Будинок належав німецькому підданому Адольфу Ледереру. По батькові він сходиться з відомим австрійським колекціонером, меценатом і художником Августом Ледерером, портрет дружини якого Серени Пулітцер став одним з найвідоміших творів генія віденського сецесіону Густава Клімта. У газеті «Голос Юга» у квітні 1914 року було надруковане оголошення: «Продається автомобіль, новий, швейцарська робота. Пашутінська вулиця, будинок Ледерера, № 75».

Будинок Очасальської. Дворянка Пауліна Бальтазарівна Очасальська у власному будинку по вулиці Петрівській (Шевченка) у 2-й частині міста мала десять мебльованих кімнат. За даними 1913 року, на Петрівській, у будинку Очасальського проживав рідний дядько письменника Юрія Карловича Олеші – Мамерт Антонович Олеша, старший контролер акцизного окружного управління. Юрій Олеша народився у нашому місті у 1899 році, а коли йому було три роки, сім’я переїхала до Одеси. Де проживала в Єлисаветграді сім’я Карла Олеші, не встановлено. Не виключено, що під час відвідування Єлисаветграда у 1918 році у складі товариства молодих одеських поетів «Зелена лампа» Юрій Олеша зупинявся у квартирі дядька. Припускаємо, що це було у будинку №20 по вулиці Шевченка.

Будинок Сейдера (на розі Паученка та Великої Перспективної). Власником, а можливо й фундатором, був Нусім Шмульович Сейдер. Відомо, що він володів друкарнею. У Посімейному списку євреїв згадується, що у 1895 році Давид та Пінхас Самойловичі Сейдери володіли паровим млином на Кущівці, директором був Давид, млин виробляв борошно різних сортів, мав один паровий котел, працювали на млині 24 робітники, було електричне освітлення.

До 1917 року на першому поверсі будівлі знаходилися два магазини, біржа, центральна аптека Шасса, довідкова контора та керосинова лавка. На другому поверсі були квартира власника будівлі Сейдера та житлові кімнати, які він здавав в оренду. Деякий час на другому поверсі розміщувалися чотири класи приватної жіночої гімназії Єфимовської. За радянської влади приміщення другого поверху використовували під комунальне житло. На першому поверсі були перукарня, книжковий магазин «Букініст» та фотоательє.

Будинок Харлаба. Д. Харлаб був власником кількох прибуткових будинків у місті, які здавав в оренду. З цією ж метою вкладав гроші і в будинок на розі Двірцевої (Театральної) та Інгульської (Панченка) вулиць. Після введення його в експлуатацію на першому поверсі розмістили магазини та контори двох акціонерних товариств – Товариства споживачів та Товариства взаємного кредиту. Тут також квартирував Міжнародний кредитний банк.

У книжці викладені історії 120-ти будинків. Видання може бути чудовим подарунком гостям міста. Також не завадить кожному кропивничанину вдома мати прекрасний ілюстрований довідник.