Це тільки початок?

Типова історія, розтиражована в кіно: ветеран війни, звільнений за станом здоров’я, виявляється нікому не потрібним у своїй країні. У якій? Та в будь-якій країні, яка вела війну, закликала добровольців допомогти, називала їх Героями, обіцяла вічну вдячність. У нашому конкретному випадку йдеться про Україну.

12 жовтня в центрі Кропивницького, неподалік від 11-ї школи, близько 18-ї години пролунало кілька вибухів (я почув два), потім ще один і автоматні черги. Район одразу оточила поліція. Спочатку, як зазвичай, поширилися чутки: якийсь військовий стріляв у поліцейських, забарикадувався вдома, відстрілюється. Мабуть, напад білої гарячки.

Поліцейська операція тривала понад чотири години. Мікрорайоном лунав голос із мегафона, що закликав стрільця здатися. Усе закінчилося після 22.00. На той час уже з’явилися офіційні повідомлення поліції:

«Чоловік підійшов до працівників патрульної поліції, безпідставно вдарив одного з них, після чого кинув до салону службового автомобіля предмет, зовні схожий на гранату. Надалі він відкрив вогонь з автоматичної зброї.

На місце події оперативно прибули необхідні сили та засоби поліції. Для затримання озброєного чоловіка було введено спеціальну поліцейську операцію «Грім».

Правоохоронці встановили особу нападника. Ним виявився 53-річний місцевий житель, колишній військовослужбовець. Після вчиненого він забіг на територію одного з подвір’їв і продовжив хаотично стріляти.

Під час спроби бійців спецпідрозділу КОРД припинити протиправні дії чоловік неодноразово відкривав вогонь у бік поліцейських. Завдяки злагодженим діям спецпризначенців озброєного правопорушника затримали.

Унаслідок стрілянини ніхто не постраждав. Водночас пошкоджено вікна в сусідніх будинках».

Місто зітхнуло з полегшенням. Те, що ніхто не постраждав, багато хто розцінив як диво.

Вже наступного дня стало відоме ім’я стрільця. Ним виявився колишній воїн-доброволець 53-річний Олександр Фабрика. Його знає багато городян, зокрема журналісти, які пишуть про війну.

Сашко на прізвисько Лисий воював з 2014 року. Пройшов пекло Пісків. Виходив з оточення біля шахти «Бутівка» у складі групи з 11 осіб; пораненими, але живими вийшло лише четверо. А ще було коло пекла у Попасній. Ці назви багато що кажуть про воєнний шлях Фабрики. Неодноразово поранений, контужений, нагороджений. Звільнений через поранення, важка травма спини – знадобилася операція, кілька місяців ледве пересувався. Отримував пенсію 6300 грн. Після операції призначили 3-ю групу інвалідності, комісія визнала зв’язок інвалідності з участю в бойових діях. Додали до пенсії кілька тисяч. Не п’є зовсім (привіт авторам версії про білу гарячку).

Типові проблеми із психічним здоров’ям. Гостре почуття соціальної несправедливості. ПТСР. Ніяк не міг звикнути до мирного життя. Неодноразово звертався до військкомату, їздив до кадрового управління ССО – просився в ЗСУ. Відмовили.

Під час зустрічей скаржився не на проблеми зі здоров’ям, а на докори та підколки оточуючих – ну що, мовляв, герою, навоювався? Заслужив подяку батьківщини? Казав, що не може спокійно пройти повз молодих хлопців у формі, які попивають каву на наших вулицях. Причин для образи вистачало: він говорить нечітко – контузії, проблеми із зубами, перебитий ніс, ось і почув якось від молодого поліцейського: «Ти що, під солями, чи що?» А ще розповів другові про постійні чатування поліцейських в засідці на його Червоноргвардійській (нині Архангельській) – ловлять тих, хто ігнорує знак «Стоп», план виконують, а його побратимів з першого призову вже майже не залишилося серед живих. Невже саме з цими «мисливцями» зіткнувся 12 жовтня Лисий?

Тепер Олександру Фабриці загрожує довічне ув’язнення – статті суворі. Формально все правильно. Але є один важливий момент: «Унаслідок стрілянини ніхто не постраждав». Найдосвідченіший боєць кидав гранати, стріляв, і ніхто не постраждав? Таке буває? Запитайте у тих, хто воював і воює.

Хто підтримає й захистить Захисника Батьківщини Сашка Фабрику? Міг би його колишній командир, легендарний Барс, Народний Герой України, але є одна біда – звання Герой йому присвоїли посмертно.