Як наші в Польщі воювали

Звісно, зі справді братернім польським народом українці не воюють. Місяць 90 вояків з України проходили в сусідній країні вишкіл від натовських інструкторів з усіх напрямків військової майстерності. Серед них було чимало наших земляків з 121-ї бригади територіальної оборони, яка базується в Кіровоградській області. Сержант Олександр, командир відділення, розповів «УЦ», чому вони вчилися в Польщі.

– Головною метою було підвищення нашої кваліфікації, нас навчали польські та американські інструктори, ми відвідали чимало різних підрозділів у різних місцях.

Навчання було за 10 напрямками – тактика, розвідка, дозор, спостереження, захоплення будівель, медицина, стрільба з різних видів зброї натовського зразка. Усе за стандартами й підручниками НАТО.

Була певна специфіка. В американців досвід війн в Афганістані, Іраку, Сирії, але військові дії в нас мають певні відмінності. Те ж саме з поляками. Польща майже суцільно вкрита лісами, це накладає свою специфіку на тип ведення бойових дій, у нас же більше степу, піски, Херсон тут показовий. Ландшафт має велике значення, накладає свій відбиток на тип ведення операцій, на тактику і стратегію, на вибір зброї й так далі.

Чим загалом відрізняється натовська система підготовки від нашої? У нас все простіше. Наприклад, ми майже весь час використовували прилади нічного бачення, у нас на озброєнні тероборони такого немає, такі прилади в основному у сил спеціальних операцій і т. ін. Ну і ми воюємо з автоматами Калашникова, зброя НАТО сучасніша. Поляки роблять свій дуже непоганий автомат GROT, який можна перетворити на штурмову гвинтівку та навіть кулемет – така модульна конструкція в нього.

Звісно, зв’язок у них інший, система планування операцій. Усе має бути розкладено по поличках. У нас в ходу такий анекдот про вояків НАТО. Сержант проводить огляд казарм і бачить солдата голяка, який палить цигарку. Кличе відповідального командира – хай вдягне що-небудь. Командир віддає наказ: «Вдягнути що-небудь». Рядовий зникає, та з’являється на очі з тією ж цигаркою в зубах і в шкарпетках. «Що це? Був наказ одягнути що-небудь. Я й одягнув. Точнішого наказу не було». У цьому їхня система – усе має бути розписано, регламентовано, чітко обозначено.

Нас по прибутті екіпірували повністю за зразками НАТО, перетинати кордон України по формі і зі зброєю не можна, ми їхали в цивільному.

«Ми даємо вам базу», – казали нам інструктори. А далі ви самі маєте вмикати голову. Американці вчать своїх воїнів поведінці, яка нам поки не дуже притаманна. Наприклад, захопили будівлю. І сіли собі їсти, перекур, і чекати наступної команди від начальства. В американців не так! Вони навчені так, що кожний і далі шукає собі роботу. Облаштовувати можливу оборону, вести спостереження за околицями, вивчати місцевість чи будівлі поруч, і так далі. Самостійності багато. Цей досвід треба брати собі.

P.S. Після повернення у Кропивницький Олександр став вже командиром взводу.