Минулого тижня в обласному Музеї мистецтв відкрилась персональна виставка робіт кропивницького художника Романа Ткаченка з претензійною назвою «Dīsōrdō». З латини це перекладається менш вишукано – «Безлад» або «Розлад».Хоча насправді ті понад 50 робіт, що потрапили в експозицію, це достатньо упорядкований «безлад». Так, вона різножанрова, роботи «різних розмірів і форм виразу», як зазначила завідувачка відділом науково-просвітницької роботи музею Анна Недлінська. Але ж на те і виставка, щоб показати різноплановість творчих пошуків автора. А говорити про її невпорядкованість як про достоїнство і доцентрову силу, виглядає якось дивно. І насправді це не зовсім так. Адже частина робіт і за жанрами, і за тематикою перегукується і навіть асоціативно «римується».
Привітати Романа Ткаченка з цією подією та днем народження прийшли друзі, колеги, колишні учні та студенти. Зокрема завідувачка кафедри мистецтв Центральноукраїнського державного університету Тетяна Стрітьєвич зазначила: «Це художник, який росте щодня і щохвилини. Це художник, який ніколи не зупиняється. У нього не буває пауз. Якщо у нього криза, це творча криза, але він все одно пише. Бачення Романа Сергійовича цікаве і особливе».
Її підтримав голова обласної організації НСХУ Андрій Хворост: «Думаю, Роман на своїй шкурі відчув, що таке підготовка до персональної виставки. На скільки це відповідально і наскільки це складно, аби показати себе як художника. Радію, що ми маємо митця, який вже фактично склався. Бажаю, щоб безлад був тільки у творчій майстерні, а в голові – від Бога натхнення та жага до роботи».
Свою думку висловила і художниця Ольга Краснопольська: «Ця легкість, ця світлість, ця впевненість у мазках набувається лише у великій праці. Виразити думку не так просто, якщо у тебе немає інструменту. А у Романа є інструмент і він ним надзвичайно вдало користується. (…) Художнику у війні вдвічі важче. Тому що людина з тонким сприйняттям світу сприймає це важче, ніж інші».
В іншому ключі прокоментував побачене корифей обласної організації НСХУ Ігор Смичек: «Роман – дуже талановита людина. Але, як вже багатьом колегам казав, від постановки свідомості залежить подальший розвиток людини. А тут я побачив соцреалізм. І хоча ми вже живемо в іншому світі, він продовжується в його роботах. І це прикро. Людина молода, але погляди має минулого століття. Причому не найкращі. Якщо зазирнути навіть у минуле сторіччя європейського мистецтва, маємо там шедеври різних стилів і напрямків. А соцреалізм – суцільна помилка. Тут не мистецтво, а “література”, яка іде в основному через сюжети. Проте її роль другорядна. Відомий французький художник-новатор Фернан Леже колись казав, що сюжет в роботі – це велика помилка».
Нагадаємо, Роман Ткаченко – викладач кафедри мистецької освіти ЦДУ імені Винниченка (з 2022 р.), викладач художньої школи імені Осмьоркіна (2021–2024), учасник та викладач студії ArtLab. Аспірант Харківської державної академії дизайну і мистецтв та без п’яти хвилин кандидат мистецтвознавства. Серед його персональних виставок – «Колекція облич» (2023) та «Стан» (2025), що відбулися в мистецькому відділі ОУНБ ім. Чижевського. Автор – учасник всеукраїнських проєктів «Мальовнича Україна» (2019), «Різдвяна» (2023, Харків), «Лицарі української звитяги» (2023, Харків), «Жінка. Мати. Берегиня» (2025), «ІХ Всеукраїнська трієнале живопису» (2025) та багатьох регіональних виставок.
Отже виставка з провокативною назвою disoōrdoō дещо розкрила творчі пошуки художника і стала ще однією сходинкою Романа Ткаченка до мистецьких перемог.
Теплий одяг для поранених військових