Людський фактор Олександри Моллой

Академік року – Australian Defence Industry Awards (Австралійські нагороди оборонної промисловості); переможниця в категорії «Дослідження та розробки» від ADM Women in Defence Awards (Жінки в обороні, Австралія); Жінка року – від HFE WOMAN Human Factors and Ergonomics Society U.S. (Організація людського фактору і ергономіки, Сполучені Штати Америки); лідерка галузі – Жінки у передовій повітряній мобільності (Advanced Air Mobility) – від eVTOL Insights, Великобританія; найкраща дослідниця за внесок і почесне визнання досягнень у галузі інноваційних досліджень – від Міжнародних дослідницьких нагород.

Як ви вважаєте, скільком людям вручено ці нагороди? Не повірите, одній молодій жінці – нашій землячці Олександрі Моллой, дочці директора Ліцею нових технологій навчання Л.С.Краснової. Але це не все. Як лідер команд, які Олександра очолює, є ще декілька нагород: Золота нагорода для команди «Навчання і освіта» за програму досконалості від Human Factors and Ergonomics Society U.S. (Організація людського фактору і ергономіки, Сполучені Штати Америки); «Найкраща програма навчання і розвитку» за авіаційну програму кафедри природничих наук – від Defence & National Security Awards.

Дуже переживала, яким буде зв’язок, але його якість була чудовою, і ми спілкувалися майже годину. Отже, сьогодні Олександра Моллой – наша гостя.

– Олесю, розкажіть, будь ласка, про себе – хто ви, звідки, де навчались.

– На даний момент я викладач авіаційної безпеки та людського фактору курсантам Повітряних сил армії та Військово-морських сил Австралії в Університеті Нового Південного Вельсу в Канберрі. Також обіймаю посаду координатора авіаційної дисципліни і є членом Академічної ради та керівницею науково-дослідницької лабораторії людського фактору. Родом з Кропивницького, де навчалась і провела більшість свого життя. Найкращі спогади почалися зі школи – у рейтингах закладів освіти майже завжди лідирує Гімназія (зараз ліцей) нових технологій навчання. Саме там у мене почали закладатися навички, звички й бажання до навчання. Можу сказати, що я навчалася і працювала в усіх університетах Кропивницького, починаючи з Центральноукраїнського ім. Винниченка, де я здобула свою першу освіту – педагогічна освіта з вивчення іноземних мов. Спочатку думала, що більше ніколи навчатись не буду й піду працювати, але сталося по-іншому. Потім працювала в Центральноукраїнському національному технічному університеті на факультеті міжнародної економіки. Моя робота була комплексною – і освіта, і лінгвістика, і інженерія. І я відчувала, що постійно потрібно підвищувати свою кваліфікацію, ставити собі високі цілі й досягати їх. Тому я продовжила дослідницьку діяльність в льотній академії. Отримала стипендію на навчання за кордоном – у будь-якій країні світу. Я обрала навчання в університеті Ноттингему, у Британії, за спеціальністю «Людський фактор». Це дуже важливий напрямок і в авіації, і в технологічному спектрі, і в транспортній безпеці, і в обороні тощо. Я своїм курсантам кажу, що це їм знадобиться і в будь-якій сфері, і у власному житті.

Але на цьому моє навчання не закінчилось, і після Британії я отримала стипендію на навчання на доктора наук в Університеті Нового Південного Вельсу в Австралії. Я така людина, яка любить вирішувати складні питання, тому це був новий виклик. І навіть зараз, під час роботи, постійно навчаюся. Під час ковіду, коли були різні виклики в авіаційній сфері, я вирішила отримати наступний диплом – з авіаційної безпеки – від Міжнародної авіаційно-транспортної асоціації. Але відчуваю, що навчання не закінчено, адже я працюю в сфері інновацій і потрібно бути дуже поінформованою.

– Як дівчинка з Кропивницького потім залишилась в Австралії?

– Я збиралася зайнятись дослідницькою діяльністю в Канаді, але отримала запрошення на роботу саме в Австралії. Мені дуже подобаються тут культура, люди, можливості.

– Якщо можна, познайомте наших читачів, чим займається українка на іншому кінці світу.

– Я виконую дуже багато функцій, і одна з них – бути академіком, науковцем, тобто викладати військовим студентам, проводити дослідження і залучатись до роботи з суспільством в Австралії й за кордоном. Також я викладаю авіаційну безпеку для представників Південно-Східної Азії. Необхідні міжнародні зв’язки, це важливо.

Моє наукове зацікавлення – це міждисциплінарні дослідження у сфері транспортної авіації, безпілотних систем. Зокрема, я мала можливість провести перше науково обгрунтоване дослідження між Австралією та Україною на тему «Дрони в сучасній війні: уроки війни в Україні» за підтримки Армії Австралії і Міністерства оборони. Наразі я також керую проєктом Міністерства оборони, де ми розробляємо новітні системи на базі штучного інтелекту для моніторингу та коригування когнітивного навантаження операторів безпілотних літальних апаратів. Це дуже важливо, тому що я постійно проводжу різні дослідження і є лідером або співзасновницею різних проєктів, які фінансуються Міністерством оборони Австралії та іншими державними структурами.

З 2022-го року як українка я намагалася робити для своєї країни те, що можу. Взагалі я почала дивитися під їншим кутом на літаки, авіаційну безпеку, спілкуватись з колегами з нашої льотної академії, з моїми друзями. І я побачила, що саме дрони вийшли на перше місце. Кожен раз, читаючи новини, бачила багато інформації на цю тему. Треба розповсюджувати її тут, за тисячі кілометрів, бо це дуже важливо.

Я хотіла зібрати інформацію по дронах, поспілкуватися з військовими, які працюють на передовій, і була дуже задоволена, що маю змогу поділитися всім цим з міжнародною спільнотою. Вийшла книжка. Коли я її опублікувала, це виявилося дуже важливим як для України, так і для Австралії.

– Зважаючи на вашу роботу, як ви пов’язані з допомогою Україні?

– Я постійно закликаю працювати з Україною, навчатись у неї, підтримувати її. Це важливо саме для військових, бо треба знати, що правда, що ні. На міжнародному рівні це дуже цінується, тому продовжую ці дослідження.

– Олесю, а ви не думали зробити переклад вашої книжки на українську?

– На мілітарному веб-сайті є переклад, опублікували частину цього дослідження, але я вам більше скажу: багато наших хлопців добре знають англійську, тому для них не є проблемою почитати книжку цілком. Я зараз концентруюся на дронових і антидронових системах. Моя ціль – працювати разом, робити спільні проєкти. Я дуже багато спілкуюся з українськими військовими.

– У вас недавно було цікаве відрядження. Розкажіть, якщо можна.

– Саме через мої дослідження та книжку мене запросили виступити як головного спікера на першому заході НАТО «Освіта, наука, технології» саме по безпілотних системах в Естонії, у Міністерстві оборони Естонії. Це був дуже важливий івент, бо інноватори країн НАТО мали змогу вивчити досвід України, налагодити співпрацю в цій галузі. Ми, українці, з цим стикаємось кожен день, а для інших країн це щось нове, і дуже багато країн, які мають повільний розвиток такої зброї. Цей виступ для мене був дуже важливим і приємним, дуже велика честь. І в травні також проходило багато таких івентів, де я теж мала змогу виступати. Я була запрошена як один з експертів на засідання Коаліції дронів у Латвії, а найкращою була зустріч з моєю сім’єю. Тобто поєднала приємне з корисним. Нещодавно я була запрошена як головний спікер на військову базу в США. Разом з українськими, європейськими та ізраїльськими новаторами ми мали змогу продемонструвати роботу дронів і антидронів і провести симпозіум з цієї тематики. Приємно бачити, що країни світу намагаються співпрацювати з Україною.

– Ну і наостанок – життєві питання: що вас найперше вразило в Австралії, до чого було важко звикнути, чи є щось, до чого досі не звикли або чогось боїтеся?

– На уроках географії в Україні нам багато розповідали про різну фауну, але, коли я сюди приїхала, мене перш за все вразила не фауна, а люди – те, що ця країна дуже доброзичлива до всіх іноземців. Тому, коли я приїхала з України, то не почувала себе не своєю. Саме різноманітність різних культур, доброзичливість допомагають швидко освоїтися в цій країні. Австралійці схожі на українців. Дуже велика повага до приватності, до особистого простору.

Щодо природи – вона неймовірна: океани, гори, нескінченні пляжі. Зараз я живу в Канберрі – з одного краю гори, а за годину від Канберри – пляжі, океан і сніг.

До чого було важко звикнути – це велика відстань від Австралії до інших країн. Але австралійці кажуть, що це просто додаткове кіно в літаку.

Я завжди думала, що в Австралії тільки літо, але всі чотири сезони є. Мені казали: бери шубу, і я пожалкувала, що не взяла. У нас по-іншому день-ніч, перепади часу великі. Ще одне: мій день народження завжди святкували літом, а тут – взимку. Також Новий рік – у нас зима і ялинка, а тут літо – і, умовно кажучи, пальма. Також навчальний рік у нас завжди починається у вересні, а в Австралії це кінець лютого.

Чого боюся – усього маленького повзучого, літаючого. Є багато отруйних тварин, і, хоча вони рідко шкодять, все одно відчуваєш страх і небезпеку. Маю власний досвід зустрічі з двома пітонами біля мого дому. На зиму вони залазять на горища, і іноді ти навіть не здогадуєшся, хто твої сусіди. Павука-хантера зустріла в перший день нового року. Два тижні тому під час прогулянки побачили десь з десяток кенгуру. Багато розкішних птиць. Є відповідні закони з охорони природи, і вони дуже суворі. Взагалі в Австралії до законів ставляться дуже відповідально. Навіть щоб отримати водійські права, треба пройти три стадії навчання протягом трьох років. Але до всього можна звикнути.

– Що б хотіли побажати молоді з України та з Кропивницького?

– Я б хотіла побажати: ставте високі цілі й шукайте шляхи їх досягнути. Дуже важливо вірити в себе. Ви – покоління, яке змінює країну. Дійте впевнено, прислухайтеся до свого серця, до чого воно вас надихає. Будьте стійкими й наполегливими.

Коментар, який Олександра Моллой дала телекомпанії ВВС щодо БПЛА, які виявляють останнім часом над Європою:

– Нещодавні атаки, спочатку масштабні над Україною, а також над європейськими країнами – Польщею, Данією та Естонією, ці вторгнення дронів або винищувачів просто прискорюють розвиток подій, і ми не можемо назвати їх випадковими. Дивлячись на ситуацію, це, безумовно, один із тих моментів, що росія є загрозою для Європи. Поки немає прямих доказів, однак Данія припустила, що запуск дронів міг бути здійснений з трьох кораблів. Оскільки це мобільна платформа, відносно легко запустити з неї дрон, і дуже важко це довести, якщо ви не можете це бачити. Звичайно, російська сторона заперечує цей факт, так само, як вони досі заперечують удари по цивільному населенню в Україні, – каже Олександра.

– Наскільки я розумію, ваше дослідження зосереджене на використанні безпілотників в Україні. Це, очевидно, та галузь, де було багато інновацій у війні з використанням безпілотників. Зеленський, по суті, каже, що вони б могли допомогти забезпечити оборону всієї Європи, якби було більше інвестицій. Чи вважаєте ви це реалістичним?

– Я, безумовно, погоджуюся з твердженням президента Зеленського, бо Україна стала світовим лідером у розробці сучасних бойових дронів та протидії дронам. У них є найновіші інновації, системи, які дійсно працюють. Тільки уявіть собі сотні, а може, і тисячі дронів і ракет, і вночі більшість з них, якщо не всі, перехоплюються. Тож, безумовно, на цьому етапі та протягом трьох років Україна розробила найновіші технології, які можуть допомогти Європі. І критичний момент, думаю, зараз для Європи полягає у співпраці з Україною та українськими новаторами як у сфері дронів, так і систем протидії дронам, щоб запобігти подальшим вторгненням, і це точно допоможе. Але українські компанії повинні розширити своє виробництво, і вони будуть раді співпрацювати з європейськими союзниками. І я думаю, що це важливо і потребує дій.

– Цього тижня в Організації Об’єднаних Націй ми також почули попередження Зеленського не лише про глобальну гонку озброєнь, але й про війну зі штучним інтелектом. Куди, на вашу думку, це зайде далі, чи бачите ви дрони, що борються з дронами?

– Подивіться, вони вже борються з дронами, бойові дрони вже діють у війні між Україною і росією. На сьогоднішній день це не настільки масштабно, ми поки не бачили особливих проривів, але нещодавно розробники протестували та вже використовували дрони на основі штучного інтелекту та повітряні технології, які дійсно мають компоненти, які допомагають орієнтуватися до конкретних цілей та використовувати штучний інтелект, такий, як розпізнавання цілей та автономні частини, які дійсно допомагають бути точнішими в ударах. Але я думаю, що це все ще в розробці, і ми поки ще не побачимо наступного етапу. Проте дослідження та розробки постійно тривають, і ми побачимо більше автономних систем на основі штучного інтелекту в дронах, і не лише в повітрі, але й на землі.