Однодумці зібрались в Аджамці

Щорічно у другу неділю жовтня відзначаєьться День художника. І вже шостий рік поспіль кіровоградські митці влаштовують пленер в Аджамці, де їх радо зістрічає заслужений художник України Анатолій Шаповалов. Давно хотілося поспостерігати за людьми, які в день свого професійного свята із задоволенням працюють. Цього року вдалося.

Щойно зайдеш на подвір’я батьківської хати Шаповалова, завмираєш від краєвиду, який звідти відкривається. Цей пейзаж багато разів малювали. Але Анатолій Гаврилович ретельно готується до зустрічі колег. Цього року була копиця сіна, лавки, глечики, гарбузи. А ще дві чарівні моделі в українському вбранні. Оскільки погода не вабила працювати надворі, хоча знайшлися й такі відважні художники, більшість працювала в хаті, яка слугує в господаря за студію.

Вони були зосереджені, мовчазні. Зрідка хтось щось казав, в основному працювали в повній тиші. На обережну пропозицію увімкнути фоном легку музику відповіли також мовчанням.

Здалося, що вони пишуть свої твори досить швидко. Щойно на полотні було кілька незрозумілих мазків, наступної миті вже вимальовуються силует, образ, деталі, кольори, світлотіні, напівтони. І ще заворожувала індивідуальність кожного. Начебто дивляться на одне й теж, а на полотнах таке різне, по-своєму красиве.

Ці вже традиційні пленери організовує обласне відділення Національної спілки художників України, яке очолює Андрій Хворост. Від спілки – транспорт, від кожного учасника – настрій, натхнення. А ще різноманітна смакота, яку на завершення чудового і продуктивного дня всі дружно «знищують».

Цього року в Аджамці були відомі й досвідчені Юрій Вінтенко, Валерій Давидов, Анатолій Кімнатний, подружжя Демиденків, Ольга Пунгіна, були й початківці, які поки що у пошуку власного стилю. Роботі кожного дав оцінку Анатолій Шаповалов. Має право: по-перше, господар пленеру, по-друге, визнаний митець й безпереч­ний талант, по-третє, мудра, щира людина. Чого варте його резюме:  «Чудовий був день. Справа навіть не в тому, що відзначили професійне свято працею. Головне для мене – зустрітися, поспілкуватися з однодумцями, що ми із задоволенням здійснили».