Бути корисним

В обласному клінічному госпіталі ветеранів війни працює фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. Це Олексій Гавенко. Працювати почав у квітні, було про що поговорити.

Про Олексія Олексійовича «УЦ» писала в червні цього року. В 2014 році пішов захищати країну разом із сином. Ігор загинув у серпні 23-го. Батько досі доводить у судах, що син – учасник бойових дій.

Ми спілкувалися на подвір’ї госпіталю. З Гавенком віталися, обіймали, називали побратимом. Привітний, небайдужий, справжній.

– Олексію Олексійовичу, що передбачає супровід?

– Існує багато програм, в яких навіть професіоналу розібратися дуже складно. До того ж вони постійно змінюються. А ветерану чи демобілізованому треба бути обізнаним в цьому. Він заслужив на певні пільги, преференції, але не може в цьому розібратися. Допомагає фахівець, яким я є. Такі посади створені при всіх громадах.

– З чого складається ваш робочий день?

– Приходжу на роботу, дивлюся, які нові пацієнти поступили. Йду з лікарем на обхід, фіксую питання, які турбують хлопців. Це грошове забезпечення, ВЛК та інше. Лікарю я не заважаю. Запрошую хлопців до себе в кабінет, складаємо заяву в електронний кабінет Мінветеранів. Якщо питання не дуже складне, намагаюся вирішити швидко. Є складні ситуації. Наприклад, інвалід війни стоїть в черзі на квартиру і не знає, коли отримає житло. Розбираюся.

В нас так: воювати навчили, а які пільги, як їх отримати, не пояснили. Багато хлопців не знають, що треба написати рапорт, щоб отримувати допомогу на лікування. Буває, що отримав поранення, лікується, а йому СЗЧ оформили. І госпіталь – це не перша інстанція, тут вже реабілітація. Війна, на жаль, несе не порядок, а безлад.

– Ви згадали ВЛК. Які проблеми з цим у військових?

– Молодий чоловік отримав поранення, поставили на ногу пластину, в нього категорія Б. Вдруге поранило, пластину на руку поставили, знову категорія Б. Він пересувається на милицях, а третю групу інвалідності йому не дають, тому що категорія Б.

– Поясніть, що таке категорія.

– Це складність травми. І цього військового, що на милицях, ВЛК визнає частково придатним і відправляє у військову частину. Що він там буде робити? Це здорові замість того, щоб нести службу, будуть за ним доглядати.

– Як ви це вирішуєте?

– Ніяк не можемо. Лікар може рекомендувати командуванню військової частини знову його направити на ВЛК. Це дає час, щоб ті рани зажили і стан покращився. Я не так давно працюю на цій посаді, але маю власну думку з цього приводу. До ВЛК, коли проблемна ситуація, треба запрошувати військових, які б висловлювали думку щодо придатності до служби.

– В шпиталі жителі не тільки Кіровоградщини, а й інших областей. Ви всім допомагаєте?

– Так, звичайно. Щойно хтось поступає – я обов’язково спілкуюся, допомагаю, якщо є потреба.

– Коли не було посади фахівця із супроводу, як ветерани та демобілізовані вирішували проблеми?

– По-різному. Більшість військових коли повертаються додому, наче в коконі перебувають певний час. Їм треба відсидітись, відлежатись, щоб ніхто не чіпав. І пільги їх не цікавлять. Таких треба підштовхувати, активізувати. Вони не повинні відчувати себе тягарем для суспільства, мають бути потрібними. Не вони повинні підлаштовуватися під суспільство, а суспільство під них. По-перше, вони захисники. По-друге, наша перемога обов’язково буде, всі повернуться, їх буде багато. Нам всім треба буде їх підтримувати, допомагати.

– Чи стикалися ви з проблемами захисників, які тягнуться роками?

– Є інвалід війни родом з Новомиргородщини. В нього осколок в хребті вже три роки. В Україні його не можуть прооперувати. Геннадій Петрович Сябренко підказав, і я зв’язався з американським фондом. В Америці такі операції проводять. Я надіслав епікриз, знімки, обіцяють розглянути. Дуже хочу, щоб чоловікові допомогли, він три роки прикутий до візка.

– Ті, хто виписався з госпіталю, звертаються до вас?

– Буває. Я нікому не відмовляю. Спеціально пішов на цю роботу, щоб бути корисним, допомагати нашим хлопчикам. Мій син навчив багато молодих, воюють, телефонують мені, як рідні. Підтримую їх і в пам’ять про сина.