«Не знаю, що у нас так»

Якщо пам’ятаєте, в липні – вересні ми опитували наших експертів, ставлячи одне-єдине запитання «Що не так?». Три з половиною роки свідомо обходили цю тему – єдність нації під час війни нам здавалася, та й тепер здається, важливішою за дискусії про проблеми країни. Але, мабуть, мовчання вже перестало бути золотом, і настав час для серйозної розмови.

І розмова відбулася: люди, яким довіряємо, висловилися, що не так із нашою країною, владою, суспільством. Як завжди, відповіли не всі і не одразу, а один лист затримався на кілька місяців. Затримався, але не спізнився, бо висловити свою думку, сказати правду ніколи не пізно.

Отже, на запитання «Що не так в нашій країні?» відповідає відомий волонтер Вадим Нікітін:

– З дитинства нас навчали: слухай виховательку у дитячому садочку, бо поставлять у куток. В школі слухай вчительку, матимеш погану оцінку, на тебе чекає куток. За погану поведінку – те ж саме. Слухайся старших, вони життя прожили, більше тебе знають. У вузі, якщо вдалося потрапити, слухайся викладачів. На роботі начальника слухайся, бо не отримаєш премію, надбавку тощо.

І так все життя з нас виховували слухняних овець, без права на власну думку і власне бачення речей. Зручно бути слухняною овечкою в отарі баранів. Важко жити з власною думкою. Таких не люблять ні вівці, ні вожак. Вожакам твоя особиста позиція не потрібна, а вівці переважно заздрять і тихо ненавидять.

Саме таким чином більшість з нас втрачає головне – особистість і бажання лідерства. Нестача лідерів робить стадо слабким – яким би не був розумним вожак, три голови завжди краще, ніж одна.

Нині для втілення твоїх особистих ідей потрібні тільки кошти. Реалізація ідей, спрямованих на розвиток, перестала бути пріоритетом нашого (і не тільки нашого) суспільства. Здебільшого кошти використовуються лише для збільшення коштів. У той час, коли для людства головним має бути розвиток.

Вражаюче крадівництво всього і всюди. Крадуть все, а головне – ідеї, думки крадуть у розумних, які не мають можливість реалізувати себе як особистість. Брехня стала надзвичайно популярним явищем. Здається, що збрехати і обманути народ є ледве не національною ідеєю.

Тому у нас і війна, що обаранений народ, обкрадений і обдурений, не маючи у суспільстві значного прошарку особистостей, став легкою здобиччю. Взагалі, досі тримаємося лише тому, що росіяни – нижче нас за критеріями розвитку цивілізованого суспільства.

Ми всі – вихідці із срср. Не можу дати собі відповідь, як так сталося: якщо переміг Майдан, то чому при владі переважно представники антимайдану?

Люди втрачають людське обличчя, це виражається у діях і бездіяльності, нездатності самостійно аналізувати, думати і приймати рішення. Навіть не хочуть визнавати свої помилки і не вчаться на гіркому досвіді.

І ще не можуть визначитися, що головне: гроші чи правда ? Відсутність коштів на існування у такому короткому житті робить людину залежною від копійки. І вибір дається важко. Що краще – жити як всі чи відстоювати наодинці людські цінності і вирощувати в своїх дітях особистість?..

А взагалі-то на запитання редакції відповісти можна було і коротше: я не знаю, що у нас так.