Особливий колорит Кіпру

Не так багато часу пройшло з нашого попереднього інтерв’ю, і знову є привід поговорити. Глєб Цуканов, студент 3-го курсу навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка (спеціальність «Міжнародне право»), нещодавно повернувся з Кіпру. Він не відпочивав на острові, а протягом тижня проходив практику в Посольстві України в Республіці Кіпр.

– Глєб, що це за практика? Як ти потрапив до складу практикантів?

– Це була виробнича практика. Я вже не один рік є членом громадської організації UA Experts, як і багато студентів нашого інституту, що цікавляться юриспруденцією, політикою. Оскільки лідер UA Experts Сергій Сергійович Ніжинський став надзвичайним і повноважним послом України в Республіці Кіпр, він запросив активних студентів відвідати посольство та пройти там практику.

Нас було п’ятнадцять чоловік. Дякую посольству і пану послу за можливість пройти практику, набути досвіду, отримати користь і позитивні емоції.

– Якою була програма перебування в Республіці Кіпр?

– Насиченою. Ми були в містах Нікосія, Ларнака, відвідували адміністративні установи. В парламенті спілкувалися з головою комітету закордонних справ. Звісно, були в українському посольстві, де для нас проводили майстер-класи в контексті політичного спілкування. Відвідали два найбільших університети Кіпру.

Була багата культурна програма – культурні центри, музеї. Дуже цікаво було відвідати демілітаризовану зону. Ми знаємо, що на Кіпрі була війна. Сили, які були підкріплені турецькими військами, захопили частину острову. Оскільки раніше Кіпр був територією Великої Британії, воєначальники вирішили утворити демілітаризовану зону, щоб зупинити війну. Зараз його поділили на чотири частини: Республіку Кіпр; Кіпр, підконтрольний Туреччині, який лише нею визнаний; демілітаризована зона, яка контролюється місією ООН; військові бази Великобританії.

– Які враження про країну?

– Цікава, яскрава, з особливим колоритом. Кіпр протягом свого існування був під владою багатьох держав, тому великий вплив мала грецька культура, східно-римська. Ще були англійці, французи, венеціанці, османи, британці. Залишається британський дух та грецькі традиції.

Сама Республіка Кіпр своїм головним союзником вважає Грецію. В цих країнах навіть зовнішня політика суміжна. Коли Іран атакував бази, розташовані на Кіпрі, Греція одразу надіслала свої кораблі та літаки на захист Кіпру.

Звісно, приємно було взимку опинитися в теплій країні. Кіпріоти дуже доброзичливі люди. Всі проживають своє краще життя на Кіпрі, ніхто нікуди не поспішає, не метушиться.

Ми зустрічались з нашою діаспорою. Завдяки посольству, яке підтримує українську громаду, відбувається велика кількість заходів. Нещодавно був візит нашого президента в Республіку Кіпр. На жаль, Кіпр є зоною впливу росії, яка намагається вводити туди свій капітал через офшори і навіть створювати свій тіньовий флот. Але завдячуючи нашому посольству всі ці речі припиняються. Так наша невеличка дипломатична місія бореться із впливом росії.

– Що робить українська діаспора, крім культурних заходів?

– Багато українців приїхали на Кіпр на початку повномасштабного вторгнення. Більшість громади активна, вони волонтерять, інформують кіпріотів про події в Україні. Це важливо, адже кіпріоти знають, що в нашій країні триває війна, є якісь прильоти, а більш детально, нюанси – ні. Дуже добре, що посольство намагається максимально координувати роботу з громадським сектором, щоб підсилити дії, спрямовані на економічні, культурні, освітні проєкти.

– Ваші зустрічі передбачали спілкування. З ким і про що ви говорили?

– Цікавим було спілкування з паном послом. Він приділив нам багато свого часу. Корисними були зустрічі в мерії міста Ларнака. Конструктивно поспілкувалися в університетах з ректорами, адміністрацією. Нам розповідали про структуру навчання. Там дуже добрі та комфортні умови, все для студентів, але вартість навчання висока.

До нас ставилися, не як до студентів-практикантів, а як до людей, які приїхали побачити певні політичні та економічні нюанси. На зустрічах ми обговорювали важливі питання. Я в парламенті підняв питання, коли Кіпр визнає голодомор в Україні 1932-1933 років.

Навколо кожного питання була дискусія. Ми розуміємо, що Кіпр невеличка країна і політично намагається лавірувати між багатьма великими гравцями. Більшість політиків нас підтримують. І це завдяки пану послу, який активно з ними спілкується, доносить позицію України. Можна констатувати, що політична ситуація на Кіпрі щодо України позитивна.

– Цікаво почути думку майбутнього дипломата щодо Кіпру, який опинився в зоні воєнних дій.

– Так, в Ірані дуже жорсткий, авторитарний, режим. Подивимося, що вийде з наполягань США та інших країн. Є приклад Іраку, коли США показали свою міць під час війни в Перській затоці. Мені здається, що ця війна затягнеться. Іран атакує ОАЕ, які не є військовим гравцем, Кувейт, Катар, Бахрейн, Саудівську Аравію. Емірати бомбардують, я розумію, задля того, щоб вони тиснули на США, бо там багато інвестицій американців.

І ще питання, чи можна вважати це повноцінною війною. Для повноцінної війни повинні бути війська на території. Ми не бачимо вторгнення військ США на територію Ірану. Вони контролюють повітряний простір та море. Події схожі більше на тероризм з боку Ірану. США розглядають можливість проведення наземної операції, але силами Іраку – курдами. Подивимося, що з цього вийде. Але не треба забувати, що Іран за площею в два з половиною рази більший за Україну, населення приблизно 100 мільйонів осіб, потужний військовий потенціал.

Для нас найголовніше, щоб наші союзники не перемкнули увагу з України. Надважливим є нагадувати світу, що ми існуємо, що нам треба допомагати, що ми теж боремося із жахливим режимом.