Саме таку назву запропонували ініціатори для виставки творчих робіт ветеранів російсько-української війни – ГО «Об’єднання учасників, ветеранів АТО/ООС, членів їх родин, волонтерів та осіб з інвалідністю “Мобільна волонтерська група”».
Минулого тижня її було презентовано у художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна, працівники якого активно підтримали цю ініціативу.
Відкриваючи виставку, директорка музею Віта Чернова назвала цю подію дуже символічною. Виставка проходить в рамках музейного артпроєкту «Музей Олександра Осмьоркіна – мистецька територія позитивних емоцій». Символічність полягає в тому, що разом з Наталією Салімовою, яка очолює цю громадську організацію, вперше цей проєкт презентували ще 16 лютого 2022 року. Тоді ж було домовлено провести 24 лютого творчу зустріч і майстер-клас художника Ігоря Поповича. «Але ранок 24-го змінив усе, – зазначила пані Віта. – Проте, якщо рішення прийнято правильно і вірно, його підтримує Всесвіт. Цей проєкт реалізовується. І сьогоднішня виставка є його підтвердженням».
В експозиції виставки представлено близько 60 робіт від 17 авторів. Це в основному пейзажі та натюрморти. Частина з них створена під час ветеранських ретритів у Карпатах, інші – в майстерні ветеранського простору «СВОЇ» у Кропивницькому.
Для чого це робиться? На це питання відома волонтерка Наталія Салімова відповіла так: «Це приносить користь, це приносить задоволення, від цього є результат. Тому робимо все разом. Це командна робота. Мені випала честь бути поряд, коли писалися ці картини. Іноді мистецтво допомагає сказати те, на що не вистачає слів. Це не просто пейзажі й натюрморти. Це мабуть те, що хлопці хотіли сказати Всесвіту. На жаль, тут сьогодні усіх авторів немає. Хлопці продовжують нести службу, частина продовжує боротися з наслідками війни. Вони б сказали більше».
Професійну допомогу в процесі створення робіт ветеранам та членам їх сімей надавала художниця і керамістка Лариса Кулініч: «Дуже вдячна всім і рада, що склалася така можливість разом попрацювати. У нас немає якихось настанов, якогось впливу ззовні. Ми намагаємось все робити разом, оскільки ми сіли в один творчий човен. Тому ми швидше колеги по цеху. Я свою роль відчуваю в тому, щоб допомогти уникнути помилок, які завадять реалізації задуму. Але у нас немає нічого спільного з академічним навчанням. Задача – надати можливість зреалізувати свої думки, імпульси, бажання і запустити механізм самовідновлення через творчість».
Один з авторів виставкових робіт Віталій Онойко, який закінчив службу в третьому полку спецпризначення, поділився своїм досвідом: «Я вдячний за змогу малювати, творити, а інколи і витворяти, тому що не завжди відчуваєш себе творцем. Але коли я йду в майстерню ветеранського простору, в першу чергу йду не на заняття з живопису, йду на відпочинок. Для мене це відпочинок від повсякденних проблем. Приходжу і на дві годинки сідаю за мольберт або з аркушем паперу. У нас там завжди творча вільна атмосфера, оскільки кожен може малювати або на задану тему, або те, що йому хочеться. І це, я вважаю, головне для ветеранів, оскільки тебе ніхто не контролює і не вказує, що тобі треба робити. Ти робиш те, що ти хочеш, що тобі подобається в даний період. І це дуже класно, тому що ти знаєш, що на наступному занятті ти можеш або продовжити це, або створити щось нове».
На відкриття виставки завітали не лише ветерани та члени їх сімей, а й молодь – студенти-психологи Донецького державного університету внутрішніх справ, які з цікавістю знайомилися з виставкою та спілкувалися з її авторами.
«Мистецтво як шлях відновлення і голос досвіду»