Художній керівник Антон Меженін, режисерка Олена Горбунова та актриса Євгенія Канівець. В такому складі наприкінці минулого тижня вийшли на малу сцену театру корифеїв творці нової вистави «Іронія Долі». І це була пресконференція з демонстрацією невеликого епізоду п’єси. Відгук на неї читайте в наступному номері.
За словами Антона Меженіна, сьогодні передусім важливо розвивати формат малої сцени. Адже коли глядачі сидять дуже близько – це зовсім інша енергетика, інше сприйняття. Він також зазначив, що в нашому академічному театрі «досі не було моновистави». І це новий виток, новий щабель. Хоча завзяті театрали пам’ятають, що кілька моновистав заслуженого артиста України нині покійного Юрія Жеребцова йшли на сцені театру ім. Кропивницького. «Я вважаю, необхідно для будь-якого театру мати фестивальну таку моновиставу», – наголосив Антон Меженін.
В оригіналі п’єса Сергія Марена називається «Децима». Чому вона отримала іншу назву (що пов’язує її з популярним у радянські часи фільмом) і які має відмінності від тексту Сергія Пономаренка (справжнє прізвище автора), про це розповіла Олена Горбунова.
– Ми свідомо на це йшли. Ми знали, що у декого будуть якісь асоціації, але… По-перше, у нас Доля написана з великої літери. А по-друге, у нас на афіші після назви написано «Гра в життя». Це п’єса сучасного українського автора, це зовсім інша річ. І якщо ми будемо постійно озиратися на те, де і хто щось скаже, тоді ми не будемо рухатися вперед. Не важливо, як ми назвемо виставу, все одно знайдуться люди, які не зрозуміють або не захочуть зрозуміти. Дуже багато в Інтернеті пишуть неприємних для театру речей люди, які в театр взагалі не ходять. Які складають своє враження про роботу в театрі суто по плітках чи по чужих коментарях. Отже, у нас зовсім інша іронія долі.
Чому я її вибрала? Тому що вона дуже мотиваційна. Крім того що вона дуже філософська. У візитівочках, які ми будемо роздавати, є фраза – сенс цієї вистави. Можливо повторюся. Люди часто нарікають на свою долю: “Не з моїм щастям. Так мені написано на роду”. Це неправда. Людина повинна сама щось зробити, щоб змінити свою долю і своє життя. Про це наша вистава. Жити треба зараз, тепер, сьогодні. І саме ця п’єса мотивує людей на те, щоб вони почали нарешті СВОЄ життя. Почали жити на повну і змінювати життя на краще.
Відкрию маленьку таємницю. У нас навіть заготовано два варіанти фіналу. І він залежить від того, як глядач відреагує.
Цю тему продовжила героїня п’єси актриса Євгенія Канівець.
– Ми готові були до цих викликів. Але влучніше цю виставу неможливо було назвати. Тому що іронія – це мабуть жанр цієї вистави. Я так це сприймаю. Працювалося мені вільно й комфортно. Розуміння матеріалу було стовідсоткове.
Децима – це римська богиня долі. Співпрацювала з двома сестрами – Мортою і Ноною. Контекст роботи Децими в Давньому Римі був трішки не таким. Але у виставі ми його висвітлюємо в іншому ключ. І я хочу, щоб люди розуміли, що в нашій інтерпретації вона найбільш вірна.
Фінал п’єси ми трішечки підсилили, а ще прибрали матюки.
Моя задача – максимально зачепити людей. Розбурхати їх і можливо навіть роздратувати. Сподіваюсь, що люди проживуть разом зі мною цю виставу, щоб отримати можливість дати собі відповідь, яка змінить фінал.
Пані Євгенія зазначила, що така робота над роллю була для неї на рівні ментального зв’язку. А також вона відкрита для інтерактивного спілкування з глядачем.
Нелюдський фактор