Історія родини Козинських почалася в Донецьку. Олександр – нейрохірург, Інна – пульмонолог, обоє – кандидати медичних наук. Викладають в Донецькому національному медичному університеті, виховують доньку. І тут – 2014 рік.
– Рішення виїхати з Донецька, залишивши все, було виваженим і принциповим, – розповідає Олександр Володимирович. – По-перше, було зрозуміло, що там немає перспектив для нашої дитини. (А Маша тепер також медик.) По-друге, я давно зрозумів, що Росія – країна узаконеного рабства. Ніколи не прагнув там жити, тим більше під нею.
Козинські мали намір виїхати, але для перетину лінії розмежування потрібно було отримати спеціальний пропуск. Подали заявку в лютому 14-го, а дозвіл на виїзд отримали в червні. Поїхали в Краматорськ – туди, куди переїхав ДНМУ. Продовжили працювати в своєму університеті, житло орендували, згодом, два роки тому, купили квартиру. А ще в 65-ти кілометрах від Краматорська придбали земельну ділянку в маленькому населеному пункті на березі Сіверського Донця, поставили будиночок, розбили клумби, вистелили доріжки, посадили дерева, кущі, квіти… Облаштували справжній райський куточок, де любили відпочивати й сама родина, і їхні друзі.
– Жили, працювали, навчали студентів, садили дерева на дачі, і раптом – дежавю, – розповідає Інна Анатоліївна. – Зібрали речі. Передбачливо розділили їх на дві частини, і найкраще, найцінніше відвезли на дачу. Були переконані, що малесеньке село ворогу нецікаве. Вчора нам зателефонували знайомі й сказали, що нашої дачі більше немає, село розстріляне й знищене. І фото прислали…
Краматорськ прийшлося залишити. Недовго думали, куди їхати далі. Розуміли, що Львів всіх не прийме, про закордон навіть не думали, а Кропивницький – центр України, тим більше тут підрозділ рідного ДНМУ.
Приїхали, винайняли житло, вже працюють в університеті, допомагають колегам, землякам, які сюди прибувають. Їм подобається наше місто, наші люди. Вони стільки пережили, стільки втратили, але залишаються оптимістами. Причому такими, що й інших заряджають своїм оптимізмом. На питання, звідки він в них, відповідають: «А як інакше? Без оптимізму можна збожеволіти. Усе буде добре!»
– Коли стане можливим, куди б ви повернулися, в яку квартиру: донецьку чи краматорську? – запитала, прощаючись.
– На дачу! – з сумною посмішкою, але ствердно відповіли Олександр та Інна Козинські.
Звертаємося по допомогу до вас, шановні читачі. Будемо вдячні за кожну гривню.
Переможемо – відпрацюємо!
Paypal:
Приват 24:
5363 5426 0288 7912
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...