Казки скінчилися

Після визволення Херсона ЗСУ путін має застрелитися.

Арсеній Яценюк

Гріх сказати, пропозиція колишнього прем’єр-міністра чудова, просто казкова. Тільки вона така ж безглузда, як та стіна, яку Арсеній Петрович почав будувати на кордоні з росією. Для того, щоб зробити його казку реальною, потрібно зовсім небагато – умовити путіна.

Щодня ЗМІ тягнуть в ефір сюжети про зомбованих росіян, які на телекамеру говорять дикі для нас речі. Але який нам сенс балакати про них? Ми їх не переконаємо, не вилікуємо, не роззомбуємо – давайте поговоримо про нас. Тим більше, що приводів більш ніж достатньо.

Хто навіяв мільйонам українців, які сидять у соціальних мережах, думку, що путін швидше вріже дуба від щоденних прокльонів і матюків на його адресу? Та облиште, він здоровіший за нас з вами. І чи не шкода вам продавлювати диван, мучити жовч­ний міхур і витрачати час на прокляття тирана, розбиваючи клавіатуру? Зробіть щось корисне для армії чи хоча б для своєї родини. А з путіним нехай ЗСУ і ГУР розбираються.

Далі підемо за хронологією й почнемо з дев’ятого валу порожніх очікувань від саміту G20 на Балі. Дуже цікаво відкрутити стрічку новин назад і почитати, як наші співвітчизники уявляли зустріч  «великої двадцятки». У найкращому разі – як глави держав, учасниць саміту, дружно порють різками путіна. Особливо великі мрійники хотіли побачити оперну сцену «Зеленський душить путіна прямо на саміті». А що сталося насправді? Млява резолюція, Байден та Сі поговорили про свої справи, Зеленського поставили виступати на ранок, Лавров утік, а Україна зазнала наймасовішого ракетного удару від мстивого диктатора.

Далі – історія про дві ракети, що впали на території Польщі. Біда, звісно, бо ​​загинули люди. Але це не зупинило нашого президента в бажанні поспішно оголосити ці ракети російськими й вимагати від НАТО негайно розпочати процедуру вступу у війну. Ідея шикарна, але практично нездійсненна. І хтось мав про це сказати нашому головнокомандувачу. А так – «Остапа понесло», і доки дідусь Байден у різких тонах не пояснив онукові Вові, що американський літак-розвідник на слово не вірить, той не заспокоївся.

Точніше за всіх оцінив ситуацію польський колега-журналіст: «Трагедія без наслідків». Винна росія. Винна в тому, що розпочала війну, а чому ракети залетіли до Польщі, треба розбиратися фахівцям, а не політикам. І, тим більше, не звичайним громадянам, бо мільйони українців свято повірили, що НАТО з ходу «впишеться» за Польщу й втягнеться у Третю світову на нашому боці. Ну не можна ж бути такими наївними! Світової війни не хоче ніхто, навіть кремлівські навіжені. Та й нас вона не врятує – пожежу бензином не гасять.

І ще про одну казку, в яку повірило менше людей, ніж у попередні, але теж рахунок йде на мільйони.

Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію про виплати репарацій державою-агресором РФ за війну в Україні. Війна ще не закінчилася, а резолюцію вже ухвалили. І правильно, що наперед це зробили. Адже аналогічний випадок був з Іраком – він репарації Кувейту почав платити лише через сім (!) років, та й то у розмірі 15% від заявленої суми збитків і з «розстрочкою» на 30 років.

У випадку ж з росією і її традиційно зневажливим ставленням до рішень міжнародних органів виплата репарацій будь-кому – зі сфери фантастики.

І насамкінець – зовсім коротка казка. Володимир Зеленський заявив, що готовий провести переговори з путіним, але лише в публічному форматі. Як свого часу із Петром Порошенком на стадіоні. У відповідь у кремлівському бункері голосно зареготали…

Усе, казки скінчилися. Далі – про злободенне. Тяжка зима вже не попереду, вона вже прийшла. Холодна, темна й, можливо, не надто сита. Сьогодні в це ще важко повірити, але, на жаль, прогнози енергетиків та дії ворожої армії наводять на сумні роздуми.

Нині не час для примарних очікувань. Немає жодних передумов того, що диво може різко змінити наше життя на краще. Давайте жити реаліями, берегти близьких, уникати будь-яких «срачів» і твердо вірити, що війна закінчиться нашою перемогою.