Останнім часом починаю сильно сумніватися в тому, що сучасний хомо сапієнс – вершина еволюції. Не знаю, якою буде зовнішність людини через кілька століть, але зміни в мисленні уже очевидні. Наша оперативна пам’ять із розвитком інтернету зменшилася до обсягів ігрової приставки Atari (запитайте у ШІ), а в довготривалій пам’яті інформація про події стирається швидше, ніж оновлюється.
Події в Петропавлівській Борщагівці з пам’яті начебто ще не стерлися, але гострота їх сприйняття різко зменшилася. Залишилося відчуття, що нас усіх вкотре розвели, як кошенят, спровокували на емоції й повністю вимкнули нам критичне мислення. Як могли сотні тисяч нормальних людей повірити цій дамочці, на обличчі якої написано її минуле й майбутнє?
Нам настійно радять дочекатися результатів розслідування, хоча вже зараз усе стало зрозуміло. Є черговий грубий провал влади та військових, немає протоколу, де було б чітко розписано, хто і як повинен поводитися в ситуаціях, які загрожують перерости у вуличні заворушення. Є порушення ТЦК під час мобілізації, є порушення з боку військовозобов’язаних. Їх так багато, що всі дії органів правопорядку давно мали б бути відпрацьовані й продумані. А ще є провокатори, корисні ідіоти та просто щирі емоційні люди. Усім іншим давно пора б звикнути до спалахів зліва й справа, але ні.
Та й яка там Борщагівка, коли з Америки надійшли такі новини, що забудеш про все на світі. Республіканська партія та її лідер Дональд Ф. Трамп, президент усіх штатів Америки та решти Нового Світу, миротворець і вічний нобелівський номінант, програли вибори до Конгресу та Сенату в одну хвіртку.
Голоси американських виборців ще не підрахували, а в нашій країні вже почалися ажіотаж і бурхливе обговорення підсумків виборів у їхній країні. Від «Трампу – капець і імпічмент» до «тепер нам точно капець». Насправді ж не потрібно бути Віталієм Портніковим чи Наталією Мосейчук, щоб самому зробити кілька очевидних висновків:
– від результатів виборів у США Україні краще не стане, а гірше вже практично нікуди;
– Україні треба якнайшвидше звикати жити без США в найрізноманітніших аспектах;
– регулярними демократичними виборами можна виправити багато помилок і скоригувати курс країни.
Буквально наступного дня після американського цунамі в Україні сталося своє торнадо: детективи НАБУ приїхали з постановою про обшук до генералів СБУ, а ті вирішили чинити опір і викликали на підмогу спецназ СБУ.
Детективи у нас ще молоді, але вже забудькуваті, інакше б пам’ятали з історії, як маршал Будьонний виставив у вікно «Максима», коли до нього теж прийшли з ордером. Ну або хоча б згадали недавню стрілянину між СБУ та ГУР і не лізли на рожен. Це ж було всього три місяці тому, але хіба можна все втримати в пам’яті?
Того ж дня з’явилися «генеральські плівки» – записи, зроблені детективами НАБУ в ході тієї самої операції «Карфаген». Ну ви пам’ятаєте: все почалося з того, що правоохоронці кришували кол-центри. Тепер справа набула нового повороту, та ще й якого!
Хто б міг подумати, що в Україні діє філія транснаціонального наркокартелю з усіма атрибутами, які ми бачили лише в кіно – з мережею дилерів, кілерів, контрабандистів, а кришують цього спрута генерали СБУ та МВС! Не жах, а жах-жах-жах! Нам такої сенсації вистачить, мабуть, аж на три дні!
І останнє: на сто відсотків упевнений, що до середини цього тижня і Борщагівка, і американські вибори, і навіть арешт генералів СБУ майже зітруться з пам’яті, а нові події в Україні та світі привернуть нашу увагу. Але теж ненадовго. То може є сенс записати на дзеркалі чи холодильнику прізвища «карфагенян», щоб ми, не дай Боже, через півроку-рік їх нардепами не вибрали?
І про це забудемо?