Світла пам’ять вам, Олександре Петровичу

На 87-му році життя перестало битися серце Олександра Березана.

Якщо говорити про розвиток фізичної культури і спорту на Кіровоградщині, то перш за все люди б згадали саме Олександра Петровича. Він багато в чому був першим. Один із перших студентів Кіровоградського педагогічного училища фізичного виховання, яке 1956 року було реформоване у факультет фізичного виховання Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. Пушкіна. Перший директор обласної дитячо-юнацької спортивної школи, яка зараз відома далеко за межами України, як ОСДЮШОР «Надія». Перший суддя Олімпійських ігор від Кіровоградщини в 1980 році в Москві. Голова облспортуправління з 1978 по 1997 рік, за керівництва якого на Кіровоградщині з’явилися перші майстри спорту міжнародного класу, чемпіони України та колишнього Союзу, переможці міжнародних змагань і учасники Олімпійських ігор, активно розбудовувалася спортивна інфраструктура Кіровограда та області й відкривалися нові спортивні споруди. Саме за свою кропітку та продуктивну роботу в 1993-му році Олександр Березан також однім із перших в області був удостоєний почесного звання «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України». Саме за ініціативи Олександра Петровича в 1997 році у СДЮШОР «Надія» був відкритий Музей спортивної слави Кіровоградщини, який згодом отримав звання Народного й був справжньою спортивною візитівкою нашої області довгі роки. Після незрозумілого рішення про закриття музею Олександр Березан до останніх днів свого життя вів боротьбу за його відродження. Він постійно турбувавався про те, щоб не забували його друзів і колег – ветеранів спорту та війни, адже після виходу на заслужений відпочинок Олександр Петрович був обраний головою обласної ветеранської організації. А ще він активно опікувався тим, щоб відкритий за його ініціативи в 1985-му році, пам’ятний знак воїнам-спортсменам Кіровоградщини, які віддали свої життя в боротьбі за рідну Батьківщину в роки Другої світової війни, не тільки залишився святим місцем пам’яті на кропивницькому стадіоні «Зірка», але й щоб на стелі були увічнені спортивні герої нашої області, полеглі у жахливій війні України з рашистськими загарбниками. І саме від цього пам’ятного знаку минулого понеділка Олександра Петровича проводжали в останню путь друзі, колеги, спортивні фахівці, керівники області та міста, спортивної галузі.

Світла пам’ять вам, Олександре Петровичу, глибокі співчуття рідним та близьким і велика подяка за вражаючу любов до своєї справи, людяність, оптимізм і неймовірне вміння заряджати позитивом оточуючих вас людей.