Віктор Саласенко: «У нас знову підросло гідне покоління в збірній України»

На минулому тижні в столиці Болгарії Софії завершився чемпіонат Європи з боксу серед спортсменів до 23 років і молодших. На цих змаганнях українська збірна виступила просто блискуче. Наші юнаки та дівчата здобули 14 нагород, з яких вісім золотих і по чотири срібних та бронзових медалей. Це дозволило виграти командний залік, випередивши суперників із Туреччини (3, 2, 4) та Ірландії (3, 1, 4).

Кіровоградщину на цьому турнірі представляли вихованка ОСДЮШОР-2 Юлія Філіпова та вихованець кропивницької КДЮСШ-1 Роман Телявський. На жаль, піднятися на п’єдестал пошани нашим землякам не вдалося, але вони й не розчарували. За виступами своїх учнів наочно в Софії спостерігав старший тренер збірної Кіровоградщини з боксу, віце-президент обласної федерації боксу Віктор Саласенко, який поділився своїми враженнями та відповів на актуальні питання стосовно подальшого розвитку боксу на міжнародній та всеукраїнській арені.

– Вікторе Борисовичу, давайте розпочнемо з блискучого виступу української команди на молодіжному чемпіонаті Європи. Завдяки чому було досягнуто такого успіху?

– Я хочу сказати, що збірна команда України гарно підготувалася. Команда дуже молода, але ж перспективна.  Хлопці та дівчата 2004-05 років народження були переможцями чемпіонату України в елітній групі та Кубок України вигравали. А Юрій Захарєєв виграв чемпіонат світу серед дорослих і виступав на Олімпіаді в Парижі. Але там поступився через не дуже якісне суддівство.

Перед Європою відбулися два етапи підготовки. Перед самим виїздом вже був збір у Польщі. А до цього пів року практично без виїзду ніде не боксували.  Якби більше було бойової практики за кордоном, то, можливо, ще кращий був би результат.

На чемпіонаті Європи змагалися в усіх 12-ти вагових категорія у хлопців і дівчат. І я скажу, що деякі відверто здивували.  І у  дівчат, які навіть пограли, були рівні поєдинки, як кажуть, з кулака на кулак.

– Так і в Юлі Філіпової було?

– Юлі ще й не пощастило з жеребкуванням. Вона виступала в ваговій категорії 63 кг і  потрапила до другого кола. Але там у боротьбі за бронзу відразу зустрілася з діючою чемпіонкою світу з Англії, яка потім здобула й золото чемпіонату Європи.

– Чого не вистачило? Чи там досвід такий, що…

– За своїми антропометричними даними англійка вища сантиметрів на п’ятнадцять. Юля їй  навіть до носика головою ледь діставала. Доводилось тягнутися, щоб завдати удару. Один раунд рахунок був 2:3, та й інші виглядали, на мою думку, такими рівненькими. Скажу так, що Юлія  провела поєдинок на тому рівні, на який у той час була готова. Не в виправдання нам, але все ж відмічу, що в нас трішки були проблеми.

– А що сталося?

– Буквально на останньому зборі  в Чернівцях Юля відчула серйозний дискомфорт у лівому плечі. Ми у клініці консультувалися з відомими фахівцями, і нам порадили дати відпочинок руці, робити масажі та інші процедури. Із чотирьох м’язів, які тримають плече, один був травмований і не працював. І коли спортсменка напружувала руку, то, звісно, відчувала біль. І це не давало їй працювати на повну силу. Розумієте, що п’ять днів збору залишається – і виїзд. А лікар каже, вам потрібно півтора-два місяці відпочинку руки.

– І вона на уколах боксувала?

– Так, вона на уколах боксувала. Ми з її особистим тренером Вадимом Саласенком вирішили, що пропускати чемпіонат Європи недоречно. І чесно скажу, що Юля непогано виглядала й була конкурентоспроможною на фоні такої потужної конкурентки.

– Є ще фактори, які вплинули на результат?

– Треба відмітити, що на Кубку України в категорії 66 кг Юля виграла в Наталії Меринової.  Але за рішенням тренерів збірної України, вже після заключних зборів,  Філіпова опустилася в категорію 63 кг, а Наташа залишилася в 66 кілограмах.  Нашій вихованці лише 18 років, а Наташа на один рік старша. А європейський чемпіонат проводився серед спортсменів до 23-х років. І Наталія виграла свої три поєдинки й стала чемпіонкою Європи.

Бачите, як.  Тут ми виграємо у всіх практично, а там і фортуна, і жеребкування.  Може, якби в Юлі перший поєдинок був не проти чемпіонки світу, а попалася інша суперниця, то й ми б піднялися на п’єдестал. Після першої перемоги на другий бій ти виходиш зовсім у іншому настрої. Ну й варто відзначити, що для Юлії це був перший європейський чемпіонат серед дорослих. Коли Вадим Вікторович Саласенко ще перебував на службі в ЗСУ, то я її останній рік тренував і намагався підготувати не лише в фізичному та технічному плані, а ще й враховували психологічний фактор, який для юних спортсменів дуже важливий. А коли Вадим звільнився з лав ЗСУ, то ми вже працювали разом. І саме він в Софії разом із наставником збірної виводив Юлю на поєдинок.

– Ця відносна невдача на фоні загального успіху не вплине на подальші перспективи вашої вихованки? 

– Ні-ні-ні, Юля – перший номер збірної команди. Зараз її відразу поставили в списки на Азіатські ігри та чемпіонат Балканських країн.  Головне зараз – добре залікувати ушкодження.  Ми думаємо, як це правильно зробити.  Перший збір, можливо, пропустимо.  Полікуємось і будемо тут займатися виключно загальною фізичною підготовкою.

– А що про наших хлопців скажете?

– Другим представником кропивницької школи боксу на молодіжному чемпіонаті Європи був учень Сергія Платонова з міської КДЮСШ-1 Роман Телявський, який виступав в категорії 48 кг. Не вистачило йому трохи часу.

– А чому не вистачило?

– Дитина працює, але повної готовності до відбіркового чемпіонату України не було. Не ганявши вагу, Роман, який виступав у 48 кг, виступив в 51, де посів п’яте місце. Але ж він був запрошений на збори, де боксував з першим номером у категорії 48 кг. І він настільки вразив тренерів збірної України своєю впевненістю, що  тренерська рада вирішила, що саме кропивничанин Телявський поїде до Софії. На жаль, на європейській першості Роман поступився в першому поєдинку, але потрапив до вісімки за жеребкуванням, а після турніру був включений до складу збірної для участі в Азіатських іграх.

– А були серед кандидатів на участь в чемпіонаті Європи ваші підопічні з ОСДЮШОР-2?

– Нам тут трохи не пощастило. Бозорбой Матякубов, який раніше боксував у категорії 67 кг, на чемпіонаті України перейшов у категорію 71 кг, де став переможцем. А в цій ваговій категорії у нас є діючий чемпіон світу, учасник Олімпіади Юрій Захарєєв. Між ними провели спаринг, який пройшов у рівній боротьбі. Але ми розуміли, що перевагу віддадуть більш досвідченому Юрію, який впевнено виграв вже другу свою молодіжну Європу. Але я впевнений, що й Бозорбой мав усі шанси піднятися на п’єдестал.

А на участь в цій європейській першості в нас ще до останнього претендував Владислав Стась. Але в останньому спарингу, де визначався учасник чемпіонату Європи, трохи кращим тренерам збірної показався Денис Роздольський з Івано-Франківська. Влад, до речі, у нього до цього вигравав. Але ж не може бути боксер завжди на піку своєї форми.  Денис Роздольський на чемпіонаті Європи один поєдинок виграв, а наступний програв. Він теж молодий боксер, але є перспектива.

– Бозорбой Матякубов, не потрапивши на Олімпіаду, що було його мрією, і на молодіжний чемпіонат Європи, не втратив мотивацію?

– Ні, думаю, що бажання ще є.  Базіку лише 21 рік. І він здатен досягнути успіху. Будемо готуватися, є перспективи.  Раніше ми планували, як потрапити на чемпіонат  України з  Кропивницького. А сьогодні в нас три юнаки мали шанси  бути на чемпіонаті Європи, а один гідно представив Україну.

– Що можете сказати про подальші перспективи олімпійського боксу, адже через низку скандалів цей популярний вид спорту виключений з програми Олімпіади 2028 року в Лос-Анджелесі?

– На цю мить бокс все ще не входить до програми Олімпіади в Лос-Анджелесі 2028. Це пов’язано з рішенням Міжнародного олімпійського комітету (МОК) після призупинення діяльності Міжнародної боксерської асоціації (IBA). Однак МОК визнав, що міжнародну федерацію потрібно залучити для спостереження за боксом на Іграх у Парижі.

Зараз  приблизно 42 країни приєдналися до World Boxing, яка заснована за ініціативи федерації США. Ця організація працює над тим, щоб відповідати вимогам МОК, –таким, як антидопінгові правила, фінансова прозорість і чесність, перш за все – у суддівстві. Саме порушення в цих аспектах і те, що очолювана рашистом Кремльовим IBA спонсорується «Газпромом», призвели до такої ситуації.  Остаточне рішення стосовно олімпійського боксу буде прийнято на початку 2025 року. І тут багато залежить від того, хто очолить Міжнародний олімпійський комітет, адже нинішній його президент Томас Бах не буде обиратися на наступний термін. Так що ми всі очікуємо результатів цих виборів і сподіваємося на краще.

– А по українському боксу не вдарить, якщо вашого виду не буде в Лос-Анджелесі?

– Цілком можливо, що фінансування можуть урізати. Я думаю, що це питання  піднімається на державному рівні. Не дарма ж поверненням боксу до олімпійської програми зараз займаються і брати Клички, і Олександр Усик.

– А зараз міжнародні змагання проводяться під егідою ІВА?

– Так. Поки що новостворена WB не має можливості та ресурсів для проведення турнірів на високому рівні. Та й чіткого календаря турнірів немає. Навіть ті країни, які увійшли до новоствореної міжнародної асоціації, паралельно беруть участь у змаганнях IBA. Наша національна федерація, яку нещодавно очолив Олег Ільченко, також вимушена співпрацювати зі старою міжнародною асоціацією. Хоча вже намагаються створювати інші керівні структури в українському боксі. Але це ж пов’язане ще з фінансуванням, і на державному рівні існує лише загальновизнана Федерація боксу України. І ФБУ  разом із профільним міністерством вирішують, куди нам рухатися далі. Хоча там продовжується боротьба за керівну посаду між колишнім і нинішнім президентами. І це, як і те, що колишній президент Володимир Продувіс є заступником Кремльова, не йде на користь українському боксу.  До речі, на чемпіонаті Європи в Софії рашистів не було, а білоруси виступали під прапором IBA. А всі призові, які отримували не лише чемпіони та призери, але й ті, хто посів четверті та п’яті місця, збірна України одноголосно вирішила передати на підтримку ЗСУ. Так що вийшло, що Кремльов зі своїм «Газпромом» профінансував наших захисників і захисниць.

– Я так зрозумів, що по суддівству цього разу претензій не було?

– Можна десь було в одному-двох поєдинках пред’явити претензії. Але в цілому судили об’єктивно. Навіть якщо буде інша федерація, нових же суддів не підготують. Тому вони також усе добре розуміють. В Україні, до речі, із суддівством є проблеми. Багато досвідчених фахівців стали на захист України, а молодим не вистачає досвіду. До речі, якщо ми вже підняли тему ЗСУ, то відзначу, що повернувся з лав Збройних сил і знову працює наш досвідчений арбітр і тренер Віктор Фесечко. Натомість, нещодавно до лав української армії був призваний наставник учасника чемпіона Європи Романа Телявського Сергій Платонов. Такий зараз час, що зранку вийшов на тренування, а ввечері вже опинився в ЗСУ. Бронювання тренерів в міських спортивних школах немає. Ми набули гарного військового, але втратили чудового тренера.  Хочеться побажати Сергію Васильовичу витримки та усього найкращого.

– Я знаю, що обидва ваші сини також служили в ЗСУ?

– Так. Вадим, як раніше казав, уже звільнений і отримав в нашій школі бронь до Нового року. А Дмитро, попри контузію та інші проблеми зі здоров’ям, продовжує службу. Ну й не можу не подякувати за наш захист, а ще за постійну підтримку президента Кіровоградської обласної федерації боксу Вадима Волканова. Вадим Анатолійович знаходить час і в міру можливостей цікавиться нашими справами й передає усім вітання.

– І чим порадували президента обласної федерації та всіх шанувальників боксу Кіровоградщини наші атлети?

– Бозорбой Матякубов та Юля Філіпова виграли чемпіонат України серед дорослих. Дмитро Селевко став другим, а Роман Крайник здобув бронзову медаль серед боксерів до 22 років. Роман і Дмитро –  вихованці світловодської школи боксу, але вони навчаються на факультеті фізичного виховання ЦДУ ім.Винниченка та тренуються в нашому залі ОСДЮШОР-2 під моїм керівництвом. Владислав Стась у нас першим на Україні був. Так що сьогодні 6-8 чоловік постійно залучаються до збірної України.

– А як із фінансуванням?

– У школі, як і на державному рівні, усе фінансується в повному обсязі. Але дорослих спортсменів потрібно додатково мотивувати. Та й кожна поїздка на змагання потребує чималих коштів, яких у обласному бюджеті недостатньо.  Зараз першість України знову проходить по юніорах.  До Києва поїхала команда наша з двадцяти чоловік.  На жаль, коштів у обласного управління вже немає. Кажуть, щоб ми писали листа, але нічого не гарантують. Доводиться вкладати власні кошти й покладатися на підтримку батьків. Але ж вони також ставлять питання. Зокрема, чому для боксерів не було проведено в цьому році жодного збору на місці для підготовки до змагань?

Я думаю, що, мабуть, буде лист від батьків на управління або ж на облдержадміністрацію  з запитом: чому в нас так, а в інших областях зовсім по-іншому? Ми розуміємо, що йде війна і коштів може не вистачати. Але ми їхали з вінницькими та івано-франківськими  спортсменами та тренерами, і вони говорять, що таких проблем у них немає й грошей вистачає. Вони знають, скільки коштів на їхній вид спорту закладено в бюджет, а в нас такої інформації немає. Нема розподілу  такого. Хотілося б, щоб ці питання розглядалися в повному обсязі й розподіл був. Сьогодні в нас є такі результати протягом 7-8 років, що в збірній команді 6-7 чоловік.  На чемпіонатах України перші місця, другі, треті… Учасників чемпіонату Європи готуємо, але на збільшення фінансування школи, яка ще й олімпійця підготувала, це не впливає. Нічого не додається, мотивації ніякої немає, незважаючи на те, чи є у вас збірники, чи є у вас чемпіони України, чи є у вас олімпійці.  Але ж усі ставлять ці питання. Ми кажемо, що зараз війна, а хіба до війни було інакше?

– А в яких регіонах Кіровоградщини зараз розвивається бокс?

– У Кропивницькому, в ОСДЮШОР-2 та ДЮСШ-1. У Світловодську  в місцевій ДЮСШ та декількох клубах, у Знам’янці, Олександрії, Новоукраїнці, Новоархангельську, Побужжі, Устинівці, Гайвороні є секції. До речі, вихованка Гайворонської школи боксу Анна Колосова зараз бере участь у Всесвітній гімназіаді в Бахрейні, і ми бажаємо їй успіху.  Вона єдина спортсменка Кіровоградщини на цих представницьких міжнародних змаганнях школярів.

Взагалі ж більше тисячі дітей наразі займаються боксом в Кіровоградській області під керівництвом понад 20 тренерів.

– Діти самі йдуть до секцій чи потрібно вмовляти?

– Можу сказати, що в нашому залі постійне перевантаження. Якщо в групі повинно бути 14-15 чоловік, то приходять по тридцять. Ми всіх залучаємо й усім раді. Добре, що в них зараз є приклад Олександра Усика та Олександра Хижняка. Їм є до чого прагнути. До речі, у мене є бажання й домовленість з самим Сашком Хижняком та його батьком – тренером про те, щоб він приїхав до Кропивницького й поділився зі спортсменами своїм досвідом та враженнями. Та, як розумієте, щоб запросити сюди олімпійського чемпіона, одного мого бажання недостатньо. Таких гостей зустрічають на відповідному серйозному рівні. Будемо сподіватися, що цю ідею все ж вийде реалізувати.

– Які подальші плани й сподівання?

– Ми прикладемо усіх зусиль для того, щоб виступити на всіх змаганнях, які є в календарі, в усіх вагових категоріях. Будемо готувати наших збірників до міжнародних змагань і виховувати нових чемпіонів. Бажання та умови в нас є. Сподіваємося на покращення фінансування.

А в глобальному плані хочеться вірити, що бокс все ж повернуть до олімпійської програми. Адже зараз, і чемпіонат Європи в Софії  це засвідчив, у нас знову підросло гідне покоління в збірній України, яке здатне якщо не повторити блискучій виступ на Олімпіаді в Лондоні, де виблискували Усик, Ломаченко, Гвоздик, Берінчик, то здобути не одну олімпійську медаль. Я вірю в гарне майбутнє українського боксу.