Дивне випробування чи подарунок долі?

Шановні кропивничани, Муніципальний Театр Сатири приготував для вас «Каламбур емоцій» – першу цьогорічну прем’єру. Ви можете її подивитись і оцінити вже 24 та 25 січня. А поки пропонуємо інтерв’ю з художнім керівником театру і постановником п’єси Романом Бутовським.

– Чим обумовлений вибір п’єси?

– Він обумовлений потребою глядача у легкому комедійному жанрі. Якщо останні пів року ми випускали переважно масштабні вистави, з великою кількістю акторів, зайнятих у них, то ця вистава всього на чотири дійові особи. Це п’єса відомого американського драматурга, сценариста популярних серіалів Ричарда Баєра. В оригіналі її назва перекладається як «Змішані почуття». У нашому варіанті це «Каламбур емоцій». Дуже багато театрів України у свій час зверталися до цього матеріалу.

– Здається, вона вже йшла і на сцені обласного академічного театру?

– Так. Тому ми змінили не тільки назву, але й підхід до постановки. Ми завжди прагнемо знайти в кожній п’єсі своє рішення.

– Отже, ви ставите її у чисто комедійному жанрі?

– Взагалі, за автором, вона вважається трагікомедією. Але, працюючи над матеріалом, я все ж схиляюся до того, що це більше комедія. Трагедійності там мало. Можливо, її можна охарактеризувати як драмеді. Комічного і позитивного в цій п’єсі більше. І це дасть глядачам можливість хоч трохи відпочити і відволіктися від думок, пов’язаних з війною.

– Що покладено в основу сюжету п’єси? Коротко, так, аби заінтригувати майбутніх глядачів.

– Протягом останніх тридцяти чотирьох років дружать дві сімейні пари. В кожній з них помирає чоловік чи жінка. І ті двоє, хто залишився, намагаються вибудовувати певні стосунки. Рушійну роль у цьому процесі виявляє Герман, який дуже наполегливо добивається взаємності від Крістін. В процесі взаємин кожен з них намагається вирішити проблему: це дивне випробування чи подарунок долі? Отже, чи можна побудувати кохання на тривалій дружбі, можна буде побачити, переглянувши нашу виставу.

– Які актори задіяні у цій постановці?

– Це заслужена артистка України Вікторія Майстренко, актори Микола Барабуля, Юрій Тушевський і Роман Бутовський. До речі, Вікторія Петрівна мала нагоду грати у цій п’єсі багато років тому разом з Юрієм Жеребцовим, на жаль, нині покійним. Проте коли ми почали працювати, Вікторія Петрівна визнала, що у нашому варіанті, у нашій постановці це абсолютно інша вистава і жодні штампи її не переслідують.

– Що у ваших планах на найближчу перспективу?

– Дуже багато задумано на двадцять п’ятий рік. Оскільки минулого року ми потоваришували з Українським Культурним Фондом, маємо велику надію на подальшу співпрацю. Фонд вже оголосив нові лоти, тому ми з командою працюємо над створенням нового проєкту. А в разі перемоги одразу його втілимо.

Також хочу анонсувати створення такого продукту, як театральна лабораторія. Це буде приватна антрепризна форма для навчання, розвитку та культивації театрального мистецтва. Над назвою ще працюємо, але на початку весни ми цей проєкт обов’язково реалізуємо.

– А які відгуки щодо попереднього проєкту «ВІНО»? Чи мав він розголос?

– Умовами до угоди було прописано, що відеозапис цієї вистави буде викладений у мережах, на платформах Ютубу та Телеграмканалів за кордоном. І це було виконано. Дуже приємно було читати відгуки наших земляків, які переглянули виставу в інших країнах Європи. Наприклад, зі слів нашої землячки Вікторії Атаманчук, котра допомагала у промоушені вистави в Норвегії, на думку українських норвежців, вистава «ВІНО» видалась цікавою, змістовною і корисною.