Правильним шляхом йдете, панове!

Усе нове – це добре забуте старе. А іноді – ще зовсім не забуте.

Старше покоління пам’ятає і може розповісти молодим про гучні скандали, спричинені публікаціями про незаслужене здобуття чиновниками пільгового статусу «чорнобильців». Цих «ветеранів» ще називали туристами – символічне відрядження в Чорнобильську зону на два – три дні цілком дозволяло отримати омріяну «корочку». А особливо шановані особи могли отримати її й без відрядження – історія пам’ятає.

Виявляється, ця схема цілком працює й під час нинішньої війни. Найяскравіший приклад – яскравішого не придумаєш – екс-генпрокурор Кравченко зі своїм статусом учасника бойових дій. І знову – достатньо відрядження на два – три дні в зону АТО за 100 км до ЛБЗ (лінії бойового зіткнення). Чи варто дивуватися, що у нас багато прокурорів – не тільки пенсіонери та інваліди, а й власники посвідчень УБД. Ох, платити державі – не переплатити…

А ця історія не викликала великого резонансу. Ба більше, вона навіть не викликала елементарного співчуття до потерпілих серед широких народних мас, оскільки потерпілими виявилися виключно заможні члени нашого суспільства. Йдеться про продаж фальсифікованого препарату для схуднення «Біопатід» неіснуючої бразильської фірми. Його активно рекламували й застосовували в наших наймодніших і найсучасніших центрах краси. Коштувало це «задоволення» не просто дорого, а дуже дорого – за собівартості підробки в 17 доларів його продавали з великими знижками (!!!) за 1200 баксів. Унаслідок сотні людей отримали до своєї зайвої ваги ще й проблеми зі здоров’ям.

Знову спрацювало бажання наших людей купити дорогий препарат «поза касою», але трохи дешевше. Шкода, майже нікому згадати про ще одну передвоєнну історію. Тоді, 2019 року, злочинне угруповання у білих халатах організувало збір порожніх флаконів від дорогих швейцарських та американських протипухлинних препаратів (Keytruda, Avastin, Herceptin) прямо в онкоцентрах. Оригінальні флакони наповнювали дешевими препаратами, закупорювали на спеціальному обладнанні, наклеювали підроблені голограми. А потім продавали смертельно хворим людям «дешевше, ніж в аптеці» – по 2000 – 4000 баксів. Гадаю, ви зрозуміли, чому цю історію вже нікому згадувати.

Сподіваюся, ще хтось пам’ятає старий радянський мультик із листоношею Пєчкіним? Той, де він «приніс посилку для вашого хлопчика, але вам її не віддам». Здавалося б, який він має стосунок до спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука, який нещодавно побував у Кропивницькому? Ні посадою, ні статурою він не схожий на мультяшного Пєчкіна, але логіка вчинків та сама.

Відповідаючи на запитання «Чому парламент нарешті не перейменує нашу Кіровоградську область», спікер вкотре повторив: перейменування неможливе без змін до Конституції, а змінювати її під час війни заборонено. Все це давно відомо й зрозуміло всім, крім тих, хто ставить запитання, але є нюанс. Виявляється, у Раді з 19-го року лежить і не псується законопроєкт про перейменування Кіровоградської області на Кропивницьку. Чому лежить? За словами спікера, виключно для того, щоб одразу, як закінчиться війна, проголосувати. Ось прямо на другий день!

Запитаєте: що заважало проголосувати за цей простий і логічний законопроект з 2019 року по лютий 2022-го? Мабуть, велике навантаження на народних депутатів, які навіть у розпал війни дозволяють собі влаштувати місяць без пленарних засідань, який нагадує відпустку в «оксамитовий сезон». А сам спікер вирушає в Кропивницький, щоб обговорити з «народом» дуже актуальний для країни, яка воює, новий варіант Цивільного кодексу.

Добре, що у нас у провінції люди делікатні, бо столична акула пера обов’язково поцікавилася б: скільки дронів можна купити на гроші, витрачені на мандрівку спікера і його свити в Кропивницький і назад?