Національна збірна України з футболу розпочала новий етап свого розвитку. І, судячи по грі та результату стартового поєдинку в Лізі Націй проти угорців, наша команда на чолі з Андреа Мальдерою має непогані перспективи.
І мова тут не тільки про результат. Хоча перемога на виїзді – 0:1 не може не радувати. Попри всі проблеми, попри травми багатьох провідних виконавців (Зінченко, Маліновський, Довбик, Ярмолюк, Конопля, Яремчук, Степанов) головний тренер зміг віднайти той склад, який наразі здатен показувати якісний футбол. Мальдера не враховував попередні заслуги, а випустив на поле тих, хто наразі перебуває в найкращих кондиціях.
Мальдера не побоявся ризикувати, випустивши з перших хвилин дебютанта Крупського. А вже в другому таймі на полі з’явилися ще й Краснопір і Драмбаєв, для яких це також був перший офіційний матч. І потрібно визнати, що хлопці виправдали таку довіру й абсолютно не знітилися. Та й те, що у воротах стояв Різник, який має більше ігрової практики в «Шахтарі», ніж Трубін у «Бенфіці», а на вістрі атаки зіграв Сікан, який феєрить в бельгійському «Андерлехті» й забив єдиний переможний гол у Будапешті, а також вихід на заміну по перерві на правий фланг захисту Валерія Бондаря, свідчать, що тренерський штаб розуміє, що зараз краще для досягнення результату. Сподобалися взаєморозуміння між гравцями, підстраховка в опорній зоні, де взаємодіяли та доповняли один одного Очеретько та Бражко, вихід через пас з під пресингу, який застосовували суперники, пошук вільних зон між лініями та націленість на креативні дії, за що відповідали Циганков та Судаков. Ну й те, що більшість своїх атак українці намагалися завершувати ударами також сподобалося. Так що схема 4 (Забарний, Матвієнко, Крупський, Миколенко) – 4 (Циганков, Судаков, Бражко, Очеретько) -2, де в нападі разом із Сіканом зіграв Ванат – виглядала абсолютно виправданою.
Звісно, що були помилки в захисті, можливо хтось не так, якби хотілося, увійшов у гру, звісно десь гостям в деяких епізодах пощастило. Та, не дарма ж кажуть, що щастить сильнішим. І цей успіх був досягнутий за рахунок граничної самовіддачі, бажання боротися з першої та до останньої хвилини та зарядженості на боротьбу всіх наших хлопців без винятку. На полі, на відміну від попереднього етапу Реброва, не було байдужих. І вилучення Назаренка, який вже в компенсований час такою ціною перервав небезпечний контр випад суперників, й те, як хлопці кинулися захищати один одного наприкінці матчу під час сутички, спровокованої капітаном угорців і лідером «Ліверпуля» Собослаї, якого більш-менш удалося нейтралізувати, свідчить про загальний настрій цієї збірної.
І хоча другий тайм вийшов не таким упевненим, як перший, але ж по стовідсотковим моментам скоріше, українці були ближчими до другого голу, ніж угорці до того, щоб зрівняти рахунок. Ну й виграли ми зовсім не в простого суперника. Угорців вже вісім років тренує італійський фахівець Марко Россі. І ця збірна не програвала на власному полі чотири матчі поспіль.
Чи здатна команда Мальдери тримати такий настрій та давати результат на довгій дистанції побачимо вже найближчим часом у поєдинках із Грузією (28 вересня), Північною Ірландією (2 жовтня) та тим ж угорцями (5 жовтня). Та початок нової української футбольної історії виглядає обнадійливо.
Додаткова відпустка постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2027 році: як...