Остання-преостання!

30 жовтня, вже після виборів до органів місцевого самоврядування, але ще до офіційного оголошення результатів, на своє останнє пленарне засідання зібралася сесія Кіровоградської обласної ради 7-го скликання. Після закриття сесії депутати сфотографувалися всім кворумом. Потрібно думати, що дійсно в останнє, бо таке ж фото на пам’ять депутати вже зробили під час попереднього «останнього» засідання, яке провели 25 вересня.

Чим було обумовлене скликання цього позапланового засідання, сказати важко, але воно за порядковим номером стало 33-м, і, за дивним збігом, саме такою є мінімальна кількість депутатів, потрібних для результативного голосування. Втім, їх практично стільки й з’явилося. Це спровокувало найнепродуктивнішу роботу депутатів обласної ради за всю каденцію, оскільки справу вирішував лише один голос депутата, який утримався, не голосував, або просто вийшов з сесійної зали. У результаті було провалено голосування по більшій частині питань порядку денного, хоча кілька проєктів все ж підтримали з другої або й третьої спроби.

Таку низьку явку депутатів голова обласної ради Олександр Чорноіваненко пояснив наявністю поважних причин, тобто відрядженнями та хворобами, у тому числі й коронавірусними. Тоді взагалі неясно, для чого була потрібна ця сесія, тим більше що особливо нагальних питань якби й не було, а якщо трапилися дійсно важливі, то вони не набрали більшості. Зразу зазначимо, що серед «захворівших» майже в повному складі була фракція ОПЗЖ, честь якої захищав лише лікар Олександр Фролов зі Смоліного та на хвилину з’явився Костянтин Каспров зі Світловодська, але безслідно зник ще до початку роботи.

З непідтриманого відзначимо провал пакетного голосування про призначення цілого ряду керівників комунальних закладів у сфері соціального захисту населення, в основному геріатричних та психоневрологічних закладів. Таким чином 12 керівників, які з’їхалися з усієї області, повернулися додому в статусі виконуючих обов’язки.

Оскільки в залі з записних ораторів був присутнім лише Ігор Степура, саме він і скористався можливістю востаннє досхочу виступати як з місця, так і з трибуни. Пік його активності прийшовся на голосування по програмі профілактики злочинності. Нагадаємо, що на минулій, «останній» сесії депутати не підтримали пропозицію придбати за рахунок бюджету кілька автомобілів для поліцейських офіцерів громад. І зараз Ігор Степура звинуватив поліцію в «злочинній змові з криміналітетом» та небажанні розкривати напади чи погрози, нібито скоєні проти однопартійців Степури зі «Свободи», і взагалі, поліція в його уяві «антидержавна та антиукраїнська». Проте замість того, щоб якось конкретизувати проблематику, закінчив тим, що звинуватив керівництво поліції в небажанні прибирати з пам’ятної дошки імена міліціонерів, які загинули при виконанні обов’язків в 1918 – 1920 роках. Врешті-решт, депутати програму таки затвердили, зате не підтримали інформацію про діяльність органів прокуратури Кіровоградщини за 1 півріччя. Потрібно думати, прокуратура не дуже засмутилася, що її інформацію не «взяли до відома», чого не скажеш про керівників районних лікарень.

Справа в тому, що в проєкті рішення з непримітною назвою «Про передачу майна» йшлося про передачу Маловисківської центральної районної лікарні на баланс обласної ради. Насправді це питання стосується не лише Маловисківської ЦРЛ, а всієї системи охорони здоров’я районів області. Ситуація виникла в зв’язку з останнім укрупненням районів, здійсненим парламентською монобільшістю в своєму «турборежимі». Тепер з’ясувалося, що таким чином зруйнували структуру фінансування всіх ЦРЛ, а їх в області 21. Замість 21 району, на яких була зав’язана діяльність районних лікарень, у Кіровоградській області стало 4 укрупнених райони, і як тепер будуть фінансуватися районки – незрозуміло. Зокрема, Маловисківський район розчинився в Новоукраїнському, де є своя ЦРЛ, плюс такі ж лікарні в Добровеличківці, Малій Висці, Смоліному та Новомиргороді. Хто й як їх буде фінансувати – невідомо.

Потрібно зазначити, що укрупнені райони насправді складаються не з кількох старих районів, а з об’єднаних територіальних громад, що остаточно заплутує систему фінансування районних лікарень, адже в Злинській чи Глодоській ОТГє власні лікарні чи фельдшерсько-акушерські пункти.

Головний лікар Маловисківської ЦРЛ Костянтин Чурпій гаряче полемізував навіть з головою Кіровоградської ОДА Андрієм Назаренком, який закликав депутатів не голосувати за передачу. Голова ОДА наполягав на тому, що потрібно розібратися, подивитися, дати можливість новообраним органам влади в ОТГ самим визначитися з цим питанням. Його підтримав і Валерій Кальченко, який сказав, що нічого страшного в тому, що це питання розглянуть після детального вивчення вже новим складом обласної ради, не станеться. Питання потрібно вирішувати в комплексі для всіх районок, з тим, щоб їхне фінансування відбувалося з обласного бюджету за підтримки територіальних громад і державних субвенцій.

Костянтин Чурпій, навпаки, наголошував, що по його лікарні потрібно голосувати хоча б і в якості пілотного проєкту вже зараз, щоб зрозуміти, як діяти з усіма іншими ЦРЛ, які теж буде потрібно передавати до обласної власності. Він наголосив, що це рішення потрібно ухвалювати, бо це дасть можливість подати бюджетну заявку на наступний рік, тим більше що Маловисківська ЦРЛ є базовою в лікуванні COVID-19. Інші депутати вказували, що об’єднаним територіальним громадам районки і не потрібні, і не по кишені, а з обласного бюджету для цієї лікарні необхідно всього 5 мільйонів гривень на рік, але насправді з бюджету Маловисківського району на її утримання йшло 15 мільйонів гривень, плюс державні субвенції. Проте перемогла позиція, що потрібно почекати, бо ще не визначені повноваження укрупнених райрад чи райдержадміністрацій та їхні фінансові можливості, тому проєкт не підтримали.

У коментарі для «УЦ» Костянтин Чурпій не приховував роздратування: «Цим рішенням вони знищують лікарню й залишають населення Маловисківського району без медичного обслуговування!»

Схоже, що, дійсно, децентралізація, яка дала поштовх для розвитку окремих територіальних громад, якось не врахувала потреби всього населення району, якому медична допомога потрібна в більших обсягах і кращої якості, ніж може надати хоча б і новенька сільська амбулаторія чи фельд­шерсько-акушерський пункт. Тим не менше, питання залишається відкритим на невизначений термін, якщо тільки депутати 7-ї каденції не захочуть сфотографуватися на пам’ять ще раз…