Декому треба вправити мізки

Під час війни питання оренди та купівлі житла в Кропивницькому стало актуальним, гострим та суперечливим. Біженці мають десь жити, місцеві пропонують варіанти – різні за умовами та оплатою. Свою експертну думку з цього приводу висловив
Віктор Делюрман, засновник ріелторської справи в Кропивницькому. Варто дослухатися.

– Внесу свої 5 копійок у дискусію про завищені ціни на оренду житла для приїжджих під час війни у Кропивницькому. Маю на увазі саме ринок оренди, а не тих свідомих громадян, які поділилися вільним житлом без оплати.

Багато дописувачів звинувачують жадібних власників у непомірно високих цінах для людей, які й так уже постраждали від війни. Хіт сезону – 30 000 грн за двокімнатну квартиру на Великій Перспективній. Ганьба хапугам! Але не все так однозначно. Давайте розбиратися.

Перше, що треба враховувати, – це майновий стан та побажання самих внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Є такі, що втратили все, приїхали без грошей, майна та речей. Їхнім розміщенням займається обласна військова адміністрація – там створено спеціальний штаб. Телефони: 0800217721, 0522305039. Працюють в режимі 24/7, допоможуть з розселенням, нададуть першу або медичну допомогу. Тут можна отримати житло без оплати.

Крім того, у Кропивницькій міській раді створили й розповсюджують на блокпостах при в’їзді в місто, гуманітарних штабах, у Прозорому офісі (ЦНАПі) пам’ятку для ВПО – справжній гід для переселенців з усією необхідною інформацією. Ось посилання на її електронну версію: http://kr-rada.gov.ua/pamyatka

Приїжджають і люди не зовсім бідні, і забезпечені, і багаті. Вони звикли до певного рівня комфорту і, відмовляючись від безоплатного проживання, намагаються знайти те, що відповідає їхнім потребам і уявленням про ціну. Якщо хтось винайняв квартиру за 30 000 грн у місяць – значить, попит наздогнав пропозицію. Бо в квартирі за такі гроші не соколівські кахлі та радянська сантехніка, а сучасний ремонт з дорогою технікою, меблями й обладнанням, інакше вибагливі й матеріально забезпечені шукачі комфорту туди не підуть. А якщо пішли, то їх влаштувало співвідношення ціни та якості, що підтверджує старовинну торгову мудрість: «Кожен товар має свою ціну».

Що стосується ринку добової оренди, то й тут хворих на жадібність у нас теж вистачає. З початком потоку ВПО у деяких торбохватів очі розгорілися, а ціни зросли в рази. Мушу сказати, що до них із зневагою ставляться навіть колеги по цеху, які залишили ціни на довоєнному рівні. От цим – дійсно ганьба, бо наживатися на чужому горі аморально. З ними представники влади могли би провести роз’яснювальну роботу – місто невелике, усі всіх знають. І це було би значно дієвіше, ніж заробляти собі рейтинг на голому популізмі й гаслі «Ганьба хапугам!».