Ми з Борисом знайомі ще з радянських часів. Разом підлітками грали в хокей на катку на стадіоні «Зірка», і не тільки. Зараз Борис воює у складі 57-ї бригади, нині в Кропивницькому – піймав коронавірус, і його відправили на батьківщину лікуватися. Приїхав з-під Констахи – так військові називають Костянтинівку, раніше був під Бахмутом. Воював ще в Операції об’єднаних сил. Звільнився. Влітку, у серпні минулого року, знову пішов до військкомату.
Борис – дизайнер помешкань, також розуміється на інтернет-технологіях, тому його одразу запросили в так звані кібервійська. Працював у Телеграмі, «валив» російські фейкові сайти. Служив у теробороні. У військкоматі навіть не стояв на обліку, як виявилося, хоча свого часу служив строкову службу, десь загубили документи. Потім призвали до війська. Трохи невеселі речі розповідає Борис.
– Гено, молодих у нас нема, у мене в підрозділі всі 45+, призивають і тих, кому за 50 років.
Усе, що відбувається зараз, це надовго. У них піхоти просто неміряно, лізуть і лізуть, і кінця їм не видно. Вигрібають з глибинки всіх, кого можна. На вигляд страшно зачухані, але їх надто багато.
З постачанням по-різному. Харчування пристойне, а з іншим… Уся Констаха – це суцільний військовий ринок. Кожен другий чимось торгує зі спорядження. А що робити – попит є. Ось мені якусь куртку видали, виглядає, як самопал, виробництво нібито Туреччина, але хлястиків немає, доводилося мотузкою підперезуватися. Багато кажуть про форму із США, у нас ніхто такої жодного разу не бачив.
А декому зі знайомих хлопців видавали старі куртки зі слідами крові. Яка доля попереднього власника? І хто він був – наш чи москаль? Ніхто не знає.
Взагалі з формою поганенько. На думку багатьох з нас, у плитоносках спереду кармани геть не потрібні, тільки заважають, але хто нас слухає.
Берці мені надіслали друзі, ті, що видали, – просто гівно, одна резина, носити таке, особливо в холоди, неможливо. Я під час останньої видачі навіть не брав ці берці. Ми сміємося з «чмобіків» російських і як вони споряджені, а в нас не набагато краще. Не всюди, я думаю, але є.
По підготовці. На полігоні під Черніговом, де комплектували частину, ми стріляли з автомата рази чотири, і ще два рази гранати кидали.
На іншому полігоні, де я був, під Херсоном, нам показували і навчали, як користуватися «Стінгерами».
З іншим спорядженням… та яке там спорядження. Маєш автомат і лопатку. Багато хлопців отримали обмороження ніг та рук…
Дуже не вистачає зброї. Кулеметів, наприклад. У нас навіть немає популярного радянського ДШК, Дегтярьова-Шпагіна великокаліберного, зате є «Максим» та «Браунінг», я такі тільки в кіно раніше бачив. Нічого, надійні.
Гаубиці в нас 1947 року розробки, як кажуть. А з того, що нам як допомогу передають, привезли 150 калібр. Добра штука, 5-6 пострілів в хвилину, коли є снаряди.
А ще я став зіркою «Ютуба», якщо бачив. Розповів приблизно те, що й тобі, про якість нашого обмундирування. Що потім було! Як мені переказали, начальство наказало вивезти мене в ліс, дати мені …люлєй і викинути одного на «ноль». Називали мене «рукою Кремля». Дякувати богу, що всі пацани дружно за мене заступилися, усе минуло, а відео просто видалили. А я просто казав те, що бачу, тримаю в руках і на собі.
Усе одно ми переможемо. У нас дуже хороші, класні, просто неймовірні медики. Творять дива. Ну й дух наш незламний. Слава Україні!
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...