Hippos: коні роблять дива

Коли ми побували в реабілітаційному центрі Hippos вперше, не мали сумніву, що завітаємо туди ще. Цього разу метою було подивитися, як проходять заняття з іпотерапії. Сеанс був у 31-річної Ані, яка завдяки коням відмовилася від інвалідного візка, в буквальному сенсі стала на ноги. Поки вершниця робила вправи, ми, спостерігаючи за нею, спілкувалися з її батьком.

Іпотерапія – метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого в опануванні верхової їзди. Зазвичай Анна їздить на Моллі, а з Матільдою побачилася вперше. Цього коня привезли з Житомира, де він «працював» з дітьми. Дитячий реабілітаційний центр евакуювали, а Матільду переправили до Кропивницького. Спочатку дівчина трохи побоювалася, але лагідна й розумна тварина надала їй впевненості, і справа пішла.

Звичайно, вершницю страхують. Коня водять по колу манежу, Аня не просто сидить верхи, вона виконує спеціальні вправи. В результаті виходить комплекс фізичних вправ плюс емоційний заряд.

Кобила, яка задіяна в іпотерапії, не може завагітніти. Уявіть, наскільки потужну енергетику вона передає людині, наскільки вона сконцентрована на своєму «пацієнтові». І трапляються дива. Аня – тому підтвердження.

– У моєї дочки ДЦП, спастична диплегія. – розповів Анатолій Кравченко. – Спастика в ногах супроводжувалася сильним болем. Що ми тільки не робили, куди не ходили, до кого не зверталися – все дарма. Пересувалася у візку. Я чув, що коні допомагають, потім узнав, що в нашому місті є такий реабілітаційний центр, і привіз сюди Аню. Це було перед початком війни.

Анатолій Олексійович пригадав, що в той день був присутній керівник центру Hippos Дмитро Попов. Разом почали вмовляти дівчину сісти на коня. Не хотіла – боялася. Але переконали, і їй сподобалося. Батько каже, що позитивні результати на примусили себе довго чекати. Дочка не відчуває того болю, який був. Зникла спастика в ногах, стопи вирівнюються, самостійно може присісти, немає судом. Від інвалідного візка відмовилася категорично.

– За цей період змінився не тільки фізичний, а й психоемоційний стан Ані, – продовжує батько. – У неї стала більш виразна мова, вона стала спокійнішою, в неї з’явилося захоплення – коні. В інтернеті знаходить все, що стосується коней: пізнавальні програми, документальні та художні фільми. Мені здається, що вона все про них знає.

Після сеансу іпотерапії дівчина відчуває тепло в м’язах, їй стає легше, вона з нетерпінням чекає на наступну зустріч з Моллі, яка відчуває її і розуміє з півслова. Та й Анатолій Олексійович, якому в житті доводилося їздити верхи, каже, що кінь відчуває, коли людина боїться, коли поганий настрій, коли болить. Настрій людини переходить до коня, тому вчить дочку поводитися впевнено.

– Вправи для кожної людини ми обираємо індивідуально, – пояснює Дмитро Попов. – Все йде через голов­ний мозок, тому різними рухами, вправами ми зосереджуємо людину щоразу на чомусь новому. Маємо вражаючі успіхи в лікуванні та реабілітації і прагнемо покращувати наші результати. Заняття відбуваються в будь-яку погоду. Зробили критий манеж. Запрошуємо! Анатолій Кравченко шкодує, що раніше не було такої можливості поставити дитину на ноги. Возили дочку в санаторії, що лише тимчасово полегшувало стан. Купа ліків, кремів, мазей… Радить батькам, чиї діти мають ДЦП, обов’язково, не зволікаючи, звернутися до реабілітаційного центру. Каже, що коні роблять дива. І в цьому немає сумніву.