З вдячністю і молитвою

Кропивницький ще не ховав в один день стільки загиблих. Шестеро захисників відтепер покояться на Алеї Слави Далекосхідного кладовища: Павло Іщенко, Ігор Фоменко, Олексій Левенець, Віктор Бринза, Сергій Попов та Василь Заболотний.

Великий траурний кортеж традиційно зупинився у центрі міста. Хвилина мовчання, і рушив далі. Людей на кладовищі було багато – прощалися з рідними, друзями, колегами. Попрощатися з Сергієм Поповим прийшло лише кілька людей.

Напередодні поховання директор КП «Ритуальна служба» Юрій Вісяников написав у соцмережах: «Він не мав, кому подзвонити, коли важко. Не мав того, хто б чекав удома. Але мав серце – велике й чесне.

І мав Україну, яку не покинув навіть тоді, коли хвороба могла стати перепусткою додому. Сергій залишився на позиції до останнього подиху.

Тепер він має лише нас. І саме ми можемо стати тими, хто проведе його в останню дорогу – з людським теплом, зі словами вдячності, з молитвою в серці».

Сергій Попов народився 26 жовтня 1969 року у Кропивницькому. Від початку повномасштабного вторгнення служив стрільцем 21-ї механізованої бригади. Виконував бойові завдання на Сумському напрямку. Загинув 8 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Миропілля Сумської області. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.

Його дружина померла рік і вісім місяців тому. Прийомний син живе за кордоном. Сергій мав онкологічне захворювання такої стадії, що міг не йти на війну. Але пішов. Подруга його дружини пані Алла розповіла, що загиблий був тихою, скромною людиною. Працював на «Гідросилі», в магазині вантажником. Після смерті дружини жив з тещею, якій 81 рік, допомагав, підтримував. Нікому не казав, що хворий, не жалівся.

Друзі родини згадали, що Сергій час від часу телефонував тещі. Останній раз на зв’язок вийшов ще у березні. Сказав, що йде на позиції, звідки не зможе телефонувати. Більше його і про нього нічого не чули. Припускали, що знаходиться у полоні. Вже з інтернету взнали, що він загинув.

Під час церемонії поховання звучать теплі слова про загиблих. Прозвучали вони й про Сергія Попова: пам’ять про нього житиме серед побратимів, у вдячності земляків, у спільній пам’яті українців, які знають ціну миру й свободи.