Нещодавно у відділі Музею мистецтв – картинній галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» відомий кропивницький художник Ігор Смичек презентував нову виставку «Писанка. Варіації на тему українського феномену». Як і раніше цікаву та неординарну.
Ab ovo — це стійкий латинський вираз, який дослівно означає «від яйця», а в переносному розумінні — «від самого початку», «з витоків». Отже, так і почнемо.
Вважати писанки лише українським феноменом – це як бажання жокея бути першим на скачках, хоча відомо, що він не перший, хто об’їжджав коня. Як свідчить Вікіпедія, розпис яєць поширений у багатьох народів світу. Особливо в Польщі, Румунії, Словаччині, Чехії, Сербії, Хорватії та Болгарії. Навіть у іранців існують схожі традиції розписувати яйця на свято весни Наврез. Адже яйце у різних народів світу здавна пов’язується з початком життя, із зародженням Всесвіту. Проте, якщо допустити, що Творцем Всесвіту був українець, то все стає на своє місце.
Та якщо без жартів, Ігор Смичек через цю виставку спробував відтворити свій художній Всесвіт. Навіть придумав для нього нове визначення «абстрактний етносимволізм». Над цими роботами художник працював близько року. Переосмислення традиційних орнаментальних елементів та символів, пошук сучасних асоціацій та аналогій давалися непросто. Я був свідком того, що деякі, майже готові, роботи трансформувалися чи переписувалися наново. Бо куди ж ти підеш від найдавніших символів – зірки, хреста та сонця! В яку б абстракцію ти не ударявся, а ці сакральні та солярні символи тебе переслідуватимуть. Бо у світовій культурі уособлюють будову Всесвіту, світло, життя та захист. Наприклад, зірка символізує любов, хрест – символ Всесвіту, чотирьох стихій та частин світу (колись їх було чотири), а сонце – це Бог, світло знань і розуму. Тому у «Варіаціях» Ігоря Смичека вони грають провідні ролі.
Однак, створюючи свій мікрокосмос, художник додає в нього і те, що дороге його пам’яті, і те, що на його думку є типовим для української культури. Це тварини (зокрема образ кота, який прожив у нього понад 20 років), птахи, жіночі фігури (часто в еротичних позах), храми, хати, рослинність. Таким чином більшість робіт передає радість життя і вічного руху гармонії в ньому. І все це (аb ovo) відштовхується від яйця чи розгортається в ньому. У цих роботах художник намагається гармонізувати свій художній простір за допомогою кольору, пластичних форм та ритмічних повторів. Подеколи відчувається навіть певна мелодія, адже Ігор Смичек має ще й музичну освіту.
Звісно, ці «етносимволічні варіації» викликатимуть у відвідувачів виставки різні емоції та власні образи. І ось як прокоментував після перегляду цієї виставки деякі роботи наш спільний знайомий Петро Наточій: «Ось, наприклад, “Медитація. Ніч” асоціюється у мене зі страйком чи акцією на картонках. А ось «Квітка Перуна», тут художник показує коловорот. І цей самий настрій він передає в іншій крашанці. Але сонце тут чомусь біле, певно перетворилося на білого карлика. Можливо, це попередження про загрозу людству. Загалом оці писанки мені нагадали таке. Колись у студентські роки я трохи працював на кіностудії імені Довженка. На той час там на замовлення Голівуду виготовили величезне яйце, всередині якого мали відбуватися якісь дії. Але той проєкт недофінансували і те яйце з пап’є-маше так і залишилося у павільйоні. Не знаю, де воно нині, але на той час його можна було занести у Книгу рекордів Гіннеса».
Сподіваюся, «Писанки» Ігоря Смичека теж увійдуть колись у якусь книгу. А тим часом у художника можна придбати буклет до цієї виставки.
Ab ovo