«На зламі»: свідчення очевидців

До Кропивницького привезли всеукраїнську виставку свідчень про зміни в житті цивільного населення внаслідок війни на Донбасі. Її відкриття відбулося 7 лютого в обласній бібліотеці імені Дмитра Чижевського.

– Ідея виставки виникла у 2017 році, коли вже за понад ніж 3 роки назбиралося дуже багато задокументованих свідчень про порушення прав людини на сході України. Зараз ми чуємо у новинних сюжетах і загалом у медіа про проблеми військових, але також є чимало цивільних проблем – таких, як, наприклад, нестача води, відсутність визнання статусу полоненого, відсутність допомоги внутрішньо переміщеним особам. Ці проблеми хоч і згадуються в медіа, але зовсім не часто. Тож, ми вирішили створити таку інтерактивну мандрівну виставку, щоб показати її якомога більшій кількості людей по всій Україні й сказати про те, що ці проблеми є і їх потрібно якось вирішувати, – говорить Антон Удовенко, менеджер проєктів східноукраїнського центру громадських ініціатив, співавтор ідеї виставки «На зламі».

На виставці представлені історії очевидців війни на Донбасі з 2014-го року. Це розповіді людей з окупованих територій, внутрішньо переміщених осіб, тих, хто пережив полон та став свідком жорстоких правопорушень. За словами Антона Удовенка, таких історій вже понад 300, а на стендах їх задокументовано близько 30-ти. Збиралися вони учасниками коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», до якої входить 17 правозахисних організацій.

Виставка побувала вже в 7 містах України: спершу її двічі представили в Києві, потім повезли на Луганщину та Донеччину, далі – в музей АТО в Дніпрі, а тепер її можна відвідати в Кропивницькому.

– Я вважаю, що на такі виставки треба приводити молодь. Саме ту молодь, яка не знала, що таке війна, аби вона зрозуміла, як потрібно любити свою країну. Тим, хто з Луганська та Донецька, про це розповідати не потрібно, бо вони пережили все це на власному досвіді. Моя онучка, яка зараз навчається у 3 класі, півтора місяці просиділа в підвалі, коли кожного дня над містом лунали обстріли. На той момент їй було 3 роки, але вона й досі не може забути, а що ж казати про тих дітей, яким було по 6, 7, 8 років? Це рана на все життя… Ця виставка нагадала мені Донбас. Це дуже страшно, тому що ти ніколи не думав, що війна почнеться. На тій території я була начальником управління сільського господарства. До речі, я була першою жінкою в Україні, яка зайняла таку посаду. Ви уявляєте, який потрібно було пройти шлях від звичайного зоотехніка до начальника управління сільського господарства? Це було дуже складно. Там у мене було все: будинок, квартира, машина, дача. Пережити це все було страшно. Особливо розрив стосунків, адже по батьковій лінії в мене всі родичі живуть у Москві, Санкт-Петербурзі та Мурманську. Ми зараз взагалі не спілкуємося, тому що вони вважають, що це ми, «хохли», не можемо тут між собою розібратися. Для них немає російської окупації та всіх цих понять, – ділиться Валентина Кулачко, радник патронатної служби Кіровоградської ОДА. – З Луганська я переїхала сюди в 2015-му році, а моя сім’я в 2014-му. Тоді на території Кіровоградської області перебувало близько 13 тисяч внутрішньо переміщених осіб, а на сьогоднішній день їх залишилося не більше 7 тисяч. Хтось поїхав до Києва, дехто повернувся додому, хтось переїхав до інших областей, де працюють державні програми з допомоги таким людям. Кожна сім’я сама обирає, де їй краще жити, але, зважаючи на те, що відбувається зараз на окупованих територіях, якщо батьки хочуть, аби у їхніх дітей було майбутнє, щоб вони не ходили під автоматами й дивилися на мирне небо, то вони виїжджають або ж на неокуповані території України, або ж до Росії. Тут уже кожен сам обирає, де йому ближче та краще, – додає Валентина.

Світлана Петрищева з родиною переїхала до Кропивницького із Луганська в 2014-му році.

«Мені дуже приємно знати, що є люди, яким небайдужа доля внутрішньо переміщених осіб. Я думала, що це вже мало кого цікавить, – розповідає Світлана. – У нас тут немає родичів, ми просто їхали туди, куди їхали люди. Для мене це дуже важко в тому сенсі, що я дуже хочу додому, адже там – усе моє життя. Хоча тут до нас дуже добре ставляться. Я дуже вдячна своїм колегам та Анні Павлівні Сурковій з центру дитячо-юнацької творчості за те, що вона одразу взяла мене на роботу, незважаючи ні на що. Знімаємо тут найдешевшу квартиру з далеко не найкращими умовами, є проблеми зі здоров’ям, потрібно дітей вчити. Хотілося б, аби була якась допомога у цьому відношенні, адже ті 400 гривень, які нам платять, – це не допомога при теперішніх цінах, хоча маємо бути вдячні й за це. Ніщо не замінить свого дому. Дуже сумую за своїми родичами. Брат і сестра переїхали також до інших міст, але зустрічатися немає можливості, тому що всі працюють, аби хоч якось жити. У Луганську в нас залишилися свекруха та батько, їм по 81 року. Спілкуємося, іноді вони приїжджають. Я та діти поїхати туди не можемо. Усе це дуже важко, але сподіваюсь, що все буде добре».

На думку Антона Удовенка, однією з найбільших проблем, які виникли внаслідок війни на сході України, є проблема полонених.

-12-й стенд називається «Нова влада». Він саме про проблеми полону та про незаконну владу, яка виникла в правовому вакуумі й насиллям нав’язувала ідеї цивільному населенню, яке в результаті постраждало від тих чи інших причин. Звичайно, зараз учасникам обміну 26 грудня держава надає реабілітацію, але потім вони опиняться в українському суспільстві без якоїсь елементарної допомоги і будуть вимушені шукати собі кращої долі. Дуже багато людей, які пережили полон, опинилися без підтримки держави, тому я вважаю, що на даний момент ця проблема полонених є однією з найкричущих в нашому суспільстві, – говорить Антон.

Виставка поєднує в собі інфографіку, статистичні дані, соціологічні опитування населення та реальні історії людей, постраждалих внаслідок правопорушень на сході України. Окрім інформаційних стендів, є також інтерактивні, де можна не тільки прочитати фрагменти свідчень людей, а й самостійно прослухати їхні історії.

Переглянути виставку можна в залі гуманітарних наук ІІІ поверху обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського до 10 березня 2020 року.