Голованівщина розташована на самісінькому заході області й межує з Миколаївською та Вінницькою областями, а сам Голованівськ нещодавно став адміністративним центром території, яка об’єднала 5 колишніх районів. До речі, дані Вікіпедії свідчать, що найгрізнішим воєнним об’єктом тут є районний військкомат, а промисловий потенціал селищної громади зосереджений виключно в аграрному секторі.
Тим не менше, і над цією мирною землею лунають сирени повітряної тривоги, після однієї з них ми й зателефонували до Голованівського селищного голови Сергія Цобенка:
-Так, щойно дали відбій. Живемо, боремось, біженців приймаємо, розселяємо, і навіть у мене дома живуть люди. Усі приймають, годують, до нас багато їдуть з деяких районів Запорізької області, з Херсона, з Миколаєва. Не те, що багато, але в нас пролягає дорога, тобто живемо, як в умовах війни. Якщо є місцева проблематика, то вона однакова з усіма, підприємства працюють на допомогу армії, самоорганізувалися, допомагаємо й харчами, і грошима. Думаю, що зараз такий час, що кожен має щось робити. В принципі, ми так і працюємо, створили тероборону, будуємо блокпости, готуємось зустрічати ворога, ніхто не тікає, я на місці, весь колектив працює. Усі дівчата пішли працювати на кухню, печуть пиріжки, годуємо армію, цим і займаємось (несподівано чхнув), вибачте…
– На здоров’я, а ворогам на зло!
– Точно (сміється).
– Ви такий молодець, все в вас чітко, і з гумором порядок.
– Зараз не час засмучуватися, зараз час працювати. У нас збоку Первомайськ, Миколаївська область, тому все відчувається, знаємо та слідкуємо за подіями, це близенько, і Умань зовсім поряд, ми контактуємо, радимось, готуємось, руки не опускаємо.
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...