Чи згодиться буре вугілля?

Не дуже рішучий намір Заходу відмовитися від російських вуглеводнів за рахунок вугілля та різноманітних відновлювальних джерел енергії мусить змінити наше ставлення до власного бурого вугілля. Чи можливо зараз переорієнтувати газові котли наших ТЕЦ, у тому числі Кропивницької, на буре вугілля? Про це ми розмовляємо з експертом-теплотехніком Олександром Білим.

– Я знаю, що в Німеччині діє програма використання бурого вугілля як хімічної сировини в умовах декарбонізації економіки. У країнах Європи своя специфіка, але чому Україна так слухняно дотримується цих трендів? Буре вугілля в Німеччині зараз добувають у великих обсягах, в Україні стільки ніколи не добували й не могли – 100 мільйонів тонн на рік проти олександрійських 12 мільйонів тонн! Зараз вони відмовляються від газу, бо розуміють, що вугілля чи нафту можна транспортувати морем звідкіля завгодно.

Це імпортозаміщення, як люблять говорити наші вороги?

– Так, абсолютно точно. Вугілля й нафту ввозять в Європу з усього світу.

– Але ми такої можливості не маємо, так? Тоді актуальною стає тема бурого вугілля, і вона виглядає вже не такою екологічно страшною?

– Справа в тому, що вона ніколи не була такою, як її намалювали. Ми максимум можемо добути 10 мільйонів тонн бурого, що еквівалентно 4 мільйонам тонн кам’яного вугілля, якого 30 років тому добували близько 100 мільйонів тонн – ні з чим навіть порівнювати. Тобто ніякого впливу на екологію немає.

– Зрозуміло, а ми можемо переводити Кропивницьку ТЕЦ на вугільну суміш, тобто з використанням бурого вугілля?

– Буре вугілля ми можемо використовувати як компонент композитного палива, можна говорити й за такий компонент, як біомаса, яка відновлюється. Але біомаса є не завжди, бо її потрібно вирощувати. Тому можна використовувати якусь кількість і вугілля, і біомаси при спалюванні основного палива. Але жодного буровугільного розрізу в нас немає.

– Тому уточнюю, чи реально швидко перейти на оцю технологію на Кропивницькій ТЕЦ?

– На КП «Теплоенергетик» стоять газові котли, наші спеціалісти кажуть, що їх переведення на спалювання твердого палива можливе. Потрібно поставити похилу чи пряму колосникову решітку та на ній спалювати тверде паливо, модернізувати топки, але потрібно буде змонтувати електрофільтр чи пилорукав для першочергових екологічних заходів. Досвід модернізації котлів ТЕЦ цукрових заводів під тверде паливо у нас є, у тому числі й на вугілля та біомасу, але її потрібно заздалегідь заготовлювати в серйозних обсягах.

– Скільки часу потрібно на модернізацію котла?

– Повний цикл модернізації котлів типу ДКВР-6 чи 10 з документацією, виготовленням обладнання та монтажем – мінімум 8 місяців. Про це потрібно було думати ще в березні, вже бачили, до чого йдеться.

– Тобто буровугільну галузь потрібно активізувати?

– В Європі чітко кажуть, що котельні спалюють пальне місцевого походження, ключове слово – місцевого. Така громада не залежить від політики чи екологів, це її фонди, можливості та активи. Це ініціатива саме громад, але не уряду. Уряд має реагувати на місцеві ініціативи в плані освоєння місцевих покладів палива. Ми маємо це прорахувати, у тому числі для економіки та соціальної сфери, і вимагати включати свої програми в державні програми економічного розвитку.

– Адже мова йде про виживання?

– І про розвиток територій. Ми розуміємо, що є політика, що йде декарбонізація (заходи для запобігання глобальному потеплінню. – Авт.). Але ми розуміємо інше – що на наших ТЕЦ спалювали 4-5 мільйонів тонн бурого вугілля, щоб отримати тепло для виробництва електроенергії та брикетів, які потім теж спалювали. Це забруднювало атмосферу, але зараз такого навантаження на екологію не буде. Дай бог, ми досягнемо 10-15% викидів рівня 1991 року. Таким чином ми не порушуємо баланс і умови скорочення викидів – ми їх вже скоротили! Ми маємо добиватися дозволу на використання бурого вугілля в якості місцевого ресурсу. Якась кількість CO₂ буде, але переваги це перекривають.

– Тобто наше життєво важливе, але реальне сьогодні завдання – відродження буровугільної галузі?

– Це точка зростання, бо використання композитного пального, тобто бурого вугілля, біомаси й твердих відходів – це не лише вихід з паливної кризи, яка колись закінчиться. Але на той час у нас будуть добувні та переробні потужності, тож ми будемо бачити, що та як. Окрім всього, це дасть стимул для розвитку регіону. Це й використання супутніх будівельних матеріалів при видобутку вугілля – піску та глини, це будівництво, машинобудування, інфраструктура й навіть видобуток питної води, яку раніше просто викачували та виливали для зневоднення розрізу.

– Ми почали з тепла, а закінчили відродженням буровугільної галузі…

– Звісно, бо одне робоче місце в гірничій промисловості створює від 3 до 10 робочих місць в інших галузях.