«Прожив зовсім непогано»

Не стало Юрія Матівоса, краєзнавця і журналіста.

Звістка про це була несподіваною. Ще тиждень тому ми читали його дописи в Фейсбуці: Юрій Миколайович обурювався, що «зелені» не голосували за заборону УПЦ, висловлював захоплення грою футболіста Довбика і нерозуміння тим, що нова заступниця міністра оборони фотографується у тренувальному костюмі. «Життя стрімко летить уперед, його таким, як я, важко усвідомити», – писав він за кілька днів до смерті.

Народився Юрій Матівос 1938 року у Сасівці Компаніївського району на Кіровоградщині. Змалку пристрастився до книжок. Помітивши це, вчителька подарувала Юрієві збірник творів Тараса Шеченка, і він зберіг він її на все життя. Про це навесні нинішнього року, напередодні свого 85-ліття, Юрій Матівос розповів в інтерв’ю письменникові Василеві Бондареві, яке опублікувало видання «Кропивницький Час-Тайм». Там – і про враження молодого Матівоса від розвінчання культу Сталіна, і про те, чому він, вивчившись в Одеському університеті на історика, пішов у журналістику, і як, захопившись краєзнавством, шукав першоджерела у бібліотеках Києва й Москви. «Моє життя могло скластися по-іншому, якби не дві обставини – убивство чекістами батька і Друга світова війна… Але й так, як я прожив, – зовсім непогано…» – сказав в останньому інтерв’ю Юрій Матівос.

Й справді, Юрій Миколайович не змарнував відведених йому років. Невтомний і допитливий краєзнавець, він залишив по собі численні книжки й путівники, зокрема «Туристичними маршрутами Кіровоградщини» та «Місто над сивим Інгулом». Деякі його відкриття й гіпотези були і, мабуть, ще довго будуть предметом палких дискусій у краєзнавчих колах.

Нехай же Юрію Миколайовичу буде добре на тому світі. Щирі співчуття його рідним та близьким.

Журналісти «УЦ».