Крокуємо до свободи, впевненості й щастя

«КрОК» – одна з перших альтернативних шкіл у Кропивницькому. Почала діяти 2017 року. Створена батьками й вчителями без жодних інвестицій, окрім батьківських внесків.

Про її особливості й відмінності розповідає письменниця і педагогиня Надія Гармазій.

– Як вам працюється у такій школі?

– Я працююю в школі «КрОК» вже четвертий рік. Викладаю літературу в різних класах. Нині – за програмою інтегрованого курсу «Українська і зарубіжна література. Нова українська школа». Це дає цікаві можливості і для мого розвитку як вчительки. А головне – дає учням змогу не тільки читати твори, не тільки вчитися їх аналізувати, а по-справжньому полюбити читати. На це в нас відводиться більше часу, ніж у звичайних школах. Усі мої уроки зазвичай відбуваються у форматі тренінгів, воркшопів, арт-квестів. Їх важко навіть назвати звичайними уроками.

Мені дуже подобається працювати в альтернативній школі «КрОК». Тому що я не обтяжена кайданами традиційної методики. Працюю за авторською методикою, і це дає мені можливість знаходити справді індивідуальний підхід до кожного учня. У наших класах в основному по десять учнів. Загалом у школі навчається близько ста осіб. Вони складають повну мережу: учні початкової, середньої і старшої школи.

Наші випускники, до речі, дуже успішно склали мультипредметні тести й вступили в різні вузи. Результати, які показують наші учні, свідчать про те, що крокуємо ми ефективно й злагоджено.

 – Кому належить ініціатива створення такої школи?

– Директоркою нашої школи є Зоя Лебідь. Це її дітище. Вона створила цю школу, вона вдихнула в неї той світ і ті цінності, якими ми всі живемо. Оскільки у нас домінує система родинних цінностей, тут дуже поширена підтримка старшими учнями молодших, допомога один одному і в навчанні, і в позашкільних проєктах.

– Що є наріжним каменем цієї школи?

– В основі викладання в нашій школі лежить творчий саморозвиток дитини. І мені подобається, що учні у нас багато пишуть. Як вони пишуть, це інше питання. Але вони вчаться висловлювати свої думки, вони знають, що немає неправильної думки. Є їхня думка, і вони не бояться її озвучити. Для мене це дуже важливо. Не всі з них стануть письменниками. Але всі мають вирости вільними, впевненими в собі і бути в цьому житті щасливими. Наша школа дає таку можливість кожній людині. Тому вона й називається «альтернативна».

– Як ведеться навчання в умовах війни?

– Ми не припиняли навчання з перших днів повномасштабного вторгнення. Це було дуже не просто, тому що розуміли, яка відповідальність лежить на нас. Але в нас є укриття, в якому тепло, світло і затишно перебувати. Для багатьох батьків, які активно включені у волонтерство, які працюють з ранку до вечора, набагато легше залишити свою дитину в нас у школі, знаючи, що вона точно не залишиться сама вдома, а буде тут з нами. Отже, наша школа не припиняла працювати. Також на першому поверсі з першого дня війни працюють волонтери, плетуть маскувальні сітки.

Загалом маємо великий відсоток тих батьків, які займають активну громадянську позицію, волонтерять або захищають нас, перебуваючи у зоні бойових дій. Тому і діти у нас здебільшого дорослі морально, дуже свідомі того, що відбувається сьогодні в країні. Тому ідеї їхніх проєктів спрямовані на те, щоб наближати перемогу.

– Ваша школа, певно, має свою «родзинку». І це…

– Своя валюта. Оскільки школа називається «КрОК», валюта отримала назву «крокоїн». Учні отримують її за особливі досягнення в навчанні, за творчий підхід і нестандартне вирішення складних задач. Крокоїни в кінці семестру можна обмінювати на подарунки. Це може бути фірмова шкільна продукція: чашечки, одяг, торбинки з емблемою школи тощо. І це також добре мотивує учнів. Також під час уроку наші учні отримують три оцінки за системою СОВ – Самостійність, Організованість, Включеність. Тому батьки знають, наскільки була готовою до заняття, зібраною і як була включена у навчальний процес. Для учнів, які трохи краще за інших починають навчатись, існують завдання із «зірочками», за які також вони отримують додаткові крокоїни.

– Ви сказали, вам тут подобається. А що саме?

– Найбільше мені подобається те, що у нашій школі є певні цінності, які сповідують і педагоги, і батьки, і діти. Передусім, це родинні цінності. Усі свята ми проводимо разом. По-друге, наші учні активно включені в життя школи, в життя міста. Загалом, вони постійно перебувають у русі. Вони не знаходяться постійно в класах. Вони розвиваються, роблять різні проєкти. Наприклад, нещодавно п’ятий клас запропонував цікавий волонтерський проєкт – вони збирали серед школярів кошти для притулку собак «БІМ». На них вони купили різні смаколики і поїхали відвідувати собак у притулку. Як на мене, це позитивний крок в бік добра, тому що учні самостійно все це зробили. Вони це робили самовіддано, щиро і відчували свою важливість у цьому проєкті.

– З якими закладами і з ким ви співпрацюєте?

– Ми співпрацюємо з бібліотекою Чижевського, з бібліотекою Шевченка, наші діти там часті гості. Нам дуже подобаються різні квести, конкурси, ігрова форма, яку пропонує бібліотека. Все це поєднується з навчанням, з вивченням літератури.

Найбільше я люблю уроки з літератури рідного краю, тому що є можливість запросити колег по перу в гості до наших юних читайликів, показати учням справжніх письменників, аби вони побачили процес творення, побачили, як слово іде до людей, і, врешті-решт, зламати той стереотип, який чомусь у них сформувався: письменник – це тільки той, хто вже давно помер, або обов’язково літнього віку, і чорно-білий портрет з хрестоматії.

Насправді це не так, і учні знають, що письменники серед нас. Це вкотре підтвердила недавня зустріч з Павлом Чорним. Вона відбувалася дуже жваво, активно. Діти познайомилися із казкою про Дракошу-переможця, побачили, що Добро перемагає Зло. І, судячи з активних реакцій, зі шквалу запитань, якими наші п’ятикласники буквально засипали нашого гостя, я можу зробити висновок, що ця казка їх надихнула на творчість.

Щодо програми, щодо наповнен­ня її – обсяг той самий. Лише форма роботи інакша. Ми не змінюємо міністерські програми. Працюємо за ними, але робимо це в інший спосіб. Багатьом може здатися дивним, що під час уроку учні, наприклад, можуть не сидіти за партами, склавши руки, а лежати на пуфах. Для нас абсолютно прийнятним є те, коли учень сам вирішує, як йому комфортніше почувати себе під час уроку. Якщо йому добре, він краще буде сприймати навчальний матеріал. Тому наші уроки у тих класах, які складають НУШ, відбуваються у форматі гри. Це допомагає засвоювати доволі складні теми, особливо не напружуючись.

– Як діти проводять вільний час у вихідні?

– Вихідні діти проводять з батьками. Але у нас постійно відбуваються екскурсії, які спрямовані на знання, на розвиток і на відкриття всього нового.