«Итак, она звалась Марьяна»

Це «ж-ж-ж» – неспроста! Вінні Пух.

Є така унікальна категорія людей – правдоруби. Раніше вони постійно ходили кабінетами та строчили під копірку листи начальству – від дільничного до генсека ООН. Тепер здебільшого пишуть у Фейсбук.

Мені досі, на жаль, не трапилося жодної статті, де фахово досліджено їхній соціальний феномен. Тому спробую хоча б окреслити основні типи цих особливих людей.

Почну, толерантно висловлюючись, із особистостей у нестійкому психоемоційному стані. Був у нас у місті показний чоловік із гучним прізвищем. Щосили рвався в політику, байдуже куди – хоч у районні депутати, хоч у президенти. Ходив на мітинги, ніс повну ахінею, але ж слухали!

Ще одну групу правдорубів я відніс би до типу корисних ідіотів. Це здебільшого нормальні люди, які постійно чимось захоплюються. Їх приваблює будь-яка корисна з їхньої точки зору ідея, і вони відразу стають її затятими адептами. Або такими ж затятими противниками. У цих людей зазвичай є проблеми з критичним мисленням, з аналізом ситуації. На словесний герць вони йдуть за будь-яким лідером, нескінченно повторюючи у різних варіаціях чужі слова.

 Як раніше казали в Одесі, «їх є у нас». Ступінь їхніх люті та ненависті не залежить від предмета обговорення. Немає значення, що це – водопостачання, дороги, дерева, школи, свята, похорони – головне, обкласти останніми словами та обов’язково вказати на винного. Потім змінити тему й знову знайти винного – того самого чи нового.

Дві перші групи – це щирі правдоруби. А ще є політики. Ці, м’яко кажучи, не щирі. Коли їм  вигідно – ріжуть правду-матку, а решту часу мирно ходять по ефірах, іноді навіть приносять користь, отримують зарплату. Найяскравіші приклади: у росії – Жириновський, у нас – Олег Ляшко, Надія Савченко та багато інших. Тепер до них додалася нардеп-мажоритарниця від «слуг народу» Мар’яна Безугла.

Для багатьох українців досі загадка: звідки вона взялася? Як більшість «слуг народу» – фактично без політичного досвіду. Втім, біографія в неї – цілком гідна.

Мар’яні Безуглій – 35 років. Здобула вищу освіту в Національному медичному університеті ім. Богомольця. Окрім цього, Мар’яна закінчила військово-медичну академію. Деякий час працювала у поліклініці. Була на фронті. А ще Безугла навчалася на курсах лідерства у сфері охорони здоров’я при Державному департаменті США. І після цього стала керівницею програми «Реформа системи медичного забезпечення Збройних сил України». Звідти й пішла у нардепи, її навіть обрали заступницею голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Більшість із нас уперше почула про Безуглу лише після її гучних наїздів на головкома Залужного. Реакція українців була передбачуваною та грубо сексистською: баба генералів воювати вчить! У мережі спричинилася справжня буря, і найлагідніший епітет, яким її нагороджували, – «Безумна».

А починалася її бурхлива діяльність досить скромно: то вона неголосно обурювалася роботою Залужного над кандидатською дисертацією під час війни, то пропонувала ввести «сухий закон» для найвищого військового керівництва. Однак справжній скандал стався через її допис про відсутність у головкома плану воєнних дій на 2024 рік. Люди миттєво забули про невдалий контрнаступ, про проблеми з мобілізацією, про падіння економіки – димова завіса від Мар’яни виявилася напрочуд щільною.

 Спроби відкликати її з посади у ключовому комітеті парламенту перетворилися на якесь безглузде шоу, яким командували з Офісу президента. В ОП ніяк не могли поставити кому в реченні «залишити не можна звільнити». Поки не домовилися, що Мар’яна сама подасть заяву про вихід із фракції та партії. Мар’яна зробила свою справу, Мар’яна може йти.

Мар’яна пішла, але проблемні питання щодо ситуації у ЗСУ залишилися. У тому числі й ті, які вона порушила напередодні свого виходу з фракції. Складні та невідкладні питання, які потребують негайного обговорення та вирішення. А до якої категорії правдорубів зарахувати Мар’яну Безуглу, покаже лише час.