Що може запропонувати Україна?

Я не можу запропонувати нічого, крім крові, важкої праці, сліз та поту.

Вінстон Черчілль

Це – найвідоміша цитата з промови новообраного прем’єр-міністра Великобританії перед палатою громад 13 травня 1940 року. Втім, далі не менш важливе. «На нас чекає суворе випробування. Перед нами багато довгих місяців боротьби та страждань. Ви мене запитаєте, який наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші та в повітрі, з усією міццю та силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин», – сказав Черчілль.

Схожа ситуація нині і в Україні. Цитую виступ президента Володимира Зеленського в Давосі 17 січня. «Якщо ти мобілізаційного віку, за українським законом ти маєш бути в Україні. Далі ти воюватимеш чи не будеш, працюватимеш… В Україні не можна просто дихати повітрям, ми у війні. Тому ти чи працюєш, чи воюєш», – зазначив Зеленський. І уточнив – це «питання закону та справедливості».

Теж потужно, також яскраво. Не гірше, ніж у Черчілля. Та, гадаю, щоб вистояти у війні, зберегти українську державу, явно недостатньо лише закону й справедливості.

Але почнемо по порядку. Ухвалення закону про мобілізацію лише наприкінці другого року великої війни укладається у формулу, відому з часів Наполеона: «Це більше, ніж злочин. Це помилка».

Спочатку ніхто чомусь не припускав, що війна піде на виснаження й потік добровольців у 23-му році почне вичерпуватися. Потім держава сама створила таку кількість дірок у законах, що через кордон цілком легально пішли тисячі чоловіків призовного віку. Паралельно із законним «Шляхом» запрацював нелегальний та корупційний. Припускаю, що десятки тисяч добре забезпечених чоловіків просто купили собі «білі квитки».

Прийняття найважливішого та невідкладного закону про мобілізацію на наших очах перетворилося на бюрократичний футбол – парламент, Міністерство оборони, Кабмін ніяк не могли визначитися, хто має його готувати та виносити на обговорення. Хоча очевидно, що це прямий обов’язок президента (перечитайте ще раз цитату Черчілля). Усі спроби залишити в законі корупційні щілини, з’їсти рибку і нікого не скривдити неминуче призведуть до непрацюючого закону та катастрофічних наслідків.

Про справедливість. Гарне слово, нема питань, – шкода, з критеріями складно. Одне можна сказати точно: у нашій країні справедливість для всіх та індивідуальна справедливість – це «дві великі різниці». Розуміння того, що рівні права загинути на війні є у всіх, погано стимулює  до захисту Батьківщини. Та й у Черчілля нічого про справедливість немає.

Тепер про те, що ще потрібно Україні, окрім закону та справедливості.

Як не дивно, але через десять років з початку АТО треба пояснити народу, за що воює Україна. Тільки тепер точно і конкретно, а не взагалі. Розкласти по поличках, навіщо нам Донецьк та Луганськ, Бахмут та Авдіївка, тисячі гектарів мінних полів та покрученої вибухами землі. Що станеться з тиловою Україною, якщо фронт буде прорвано. Так пояснити, щоб зрозуміли навіть ті, хто досі впевнений, що рашисти їх не чіпатимуть.

Потрібні не лише люди, а й гроші. Не лише американські та європейські, а й наші з вами. Той самий аналог «важкої праці та поту» за Черчіллем. Якщо люди зрозуміють, що нас чекає у разі поразки, питання про «десятину на війну» від усіх і кожного стане цілком реальним. Ті з нас, хто тримав у руках облігації військових позик 1942-1945 років, розкажіть про них дітям та онукам.

І останнє, найважливіше. Якщо вже ніяк не можна за законом під час війни змінювати владу на виборах, значить, потрібен новий суспільний договір між державою та народом. Потрібно зібрати в метро представницьку асамблею з воюючих військових і людей, які працюють у сфері реальної економіки, посадити перед ними найвище керівництво країни, поставити телекамери та зачинити двері (без популістів-нардепів, які подають тисячі правок та гальмують прийняття законів; без депутатів місцевих рад, які замість роботи міряються не скажу чим). Поки обидві сторони не викричаться, не виплачуться, не вислухають одне одного, не звільнять кого треба.

А потім розпочати з чистого аркуша, на якому буде лише 4 слова: «Іменем України. Бойове розпорядження».