Україна та Ізраїль – дві країни, між якими існують тісні зв’язки. Причому не стільки на рівні державному, як на чисто людському. З початком воєнних дій в обох країнах ці контакти багаторазово посилилися. Без перебільшення тисячі ізраїльтян стежать за кожною ракетною атакою рашистів, а тисячі українців відстежують кожний обстріл мирних міст хамасівцями.
Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський досить часто спілкується з українськими медіа, публікується у соціальних мережах, він одразу погодився відповісти на запитання «України-Центр». А ми тричі подумали, перш ніж їх поставити.
– Пане посол, регіональним журналістам не часто доводиться спілкуватися з дипломатами. Спочатку хотів би вас запитати: про що можна, а про що не прийнято запитувати у послів?
– Запитувати можна все, що завгодно. Але відповідати абсолютно відверто на всі запитання не обіцяю. Кажуть, що дипломат завжди подумає двічі, перш ніж нічого не сказати. Це йде не від скритності, а від бажання не нашкодити своїми висловлюваннями інтересам своєї країни та відносинам двох країн.
– Журналісти нашої газети постійно спілкуються з рядовими та офіцерами, які воюють на передовій, і часто чують від них фразу «Україна має стати Ізраїлем». Скажіть, чи це можливо в принципі? І які важливі моменти воююча Україна могла б запозичити у воюючого Ізраїля?
– Україна, безумовно, може використати ізраїльський досвід виживання за умов постійної військової загрози. У деяких сферах Ізраїль досяг вражаючих успіхів, і ми із задоволенням ділимося нашим досвідом із українцями. Насамперед це стосується медицини – реабілітація військових та цивільних, допомога у подоланні посттравматичного синдрому.
Крім того, Ізраїль – приклад відкритого та зрілого суспільства, яке зберегло демократію, незважаючи на серйозні зовнішні та внутрішні загрози.
– Чи підтримуєте ви контакти з ізраїльтянами, які воюють в українській армії? Як держава Ізраїль ставиться до цих воїнів?
– Мені відомо лише про тих ізраїльтян, які мають українське громадянство. З погляду України вони передусім українські громадяни та захищають свою країну.
– Чи звертаються до вас за допомогою та консультаціями українські та ізраїльські волонтери?
– З початку війни ми дуже багато спілкуємося з волонтерами. У перші тижні після початку війни на кордоні України та Польщі були створені центри біженців, іврит був у цих центрах чи не найпоширенішою мовою – сотні волонтерів з Ізраїлю приїхали, щоб допомогти біженцям з України. І сьогодні ізраїльські волонтери активно працюють в Україні. Ми також тісно працюємо з українськими волонтерськими організаціями. Наприклад, гуманітарна допомога, яку ми скеровували на схід України, розподілялася за допомогою місцевих волонтерів.
– Чи воює хтось із ваших близьких?
– Мій син служить в Армії оборони Ізраїлю, у бойових частинах.
– Як відомо, всі війни, навіть столітні, закінчуються миром. Що таке мир з погляду дипломата, який представляє країну, що змушена вести війни майже всі роки свого існування?
– Для дипломата, та й власне для будь-якої нормальної людини, мир – це норма. Війна – відхилення від норми, трагедія. Тому я вважаю, що якщо війни можна уникнути, то потрібно докласти для цього всіх зусиль. Але якщо уникнути не можна – треба перемагати. Бажаю обом нашим країнам якнайшвидшого миру.
– Дякую вам, пане посол.
Коли кривдять найближчі: як юристи можуть допомогти захиститися від домашнього насильства